Першу виставу в Києві актори Лобачівського самодіяльного театру показали на сцені, з якої починали Богдан Бенюк, Ада Роговцева та інші українські корифеї. На фото: лобачівці з друзями після виступу.
Сільські актори з Лобачівки підкорили столичну сцену!
І цьогоріч, у 2019-му, збавляти обертів не збираються. Тож далі буде!
Мальовнича Лобачівка на Горохівщині аж сяяла від ювілеїв, зіркової слави, за якою ще в лютому у столицю помандрував народний аматорський театр, створений провідним актором Національного академічного драматичного театру імені Івана Франка, народним артистом України, лауреатом Шевченківської премії, уродженцем цього села Петром Панчуком. На сценах Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого та Академії праці і соціальних відносин сільські актори виступили настільки майстерно, що переповнені зали довго-довго не відпускали аматорів, а щоб висловити їм своє захоплення грою у виставі Миколи Куліша «Мина Мазайло», за куліси прийшли директор Інституту літератури НАН України Микола Жулинський, заслужений діяч мистецтв, режисер театру імені Івана Франка Петро Ільченко, режисер Сергій Проскурня, кінорежисер Михайло Ткач, екс-ректор Київського національного університету театру, кіно і телебачення Микола Линник та інші.
«Виросли», стали вільнішими на сцені, розумом і серцем відчувають радість гри і водночас відповідальність.
Колектив підкорив столицю! Виступав на сценах закладів культури рідної Горохівщини. Слава про самобутність і високе акторське мистецтво лобачівських панчуківців долинула до Тернополя і Рівного, а відзначивши восени своє п’ятиліття, колектив здобув найвище визнання журі та публіки у Любомлі на обласному огляді-конкурсі народних аматорських театрів, присвяченому 120-й річниці від дня народження корифея українського театру, Наталії Ужвій.
То був 12-й виступ із «Миною Мазайлом» Миколи Куліша! А поміж постановками після важкої сільської роботи актори знову йшли на репетиції, щоб на сцені ожив їхній улюблений поет і композитор, духовний кумир Петра Панчука та головний герой написаного ним спектаклю, автор гімну нашого краю і збірки пісень «Волинь моя», Почесний громадянин Волині та заслужений працівник культури України Степан Кривенький. І глядачі побачили «Баладу про Степана».
— 2018-й був найврожайнішим із п’ятьох років, відколи ми не уявляємо себе без сцени. Що плануємо? Жити зі своїм театром імені Петра Панчука! Назад дороги немає. Було б більше спонсорів, щоб мали за що їздити і чим, — каже керівник народного аматорського театру НД «Просвіта» села Лобачівка Андрій Корнейко, який, до речі, 9 вересня відзначив свій 55-літній ювілей.
— «Виросли», стали вільнішими на сцені, розумом і серцем відчувають радість гри і водночас відповідальність перед свободою актора, — радіє за своїх чудових земляків Петро Панчук. Каже, що глядачі неодмінно насолоджуватимуться «Баладою про Степана», «Мартином Борулею», «Земляками», «Тев’є-молочником», «Миною Мазайлом» — виставами, якими аматорський театр уже здобув любов і визнання. І як істинний митець, закоханий у свою малу батьківщину, лобачівців, торує їм творчими задумами дорогу до нового успіху.
