«Якби в далекому дитинстві мене не вразили до глибини душі…»

Окрім 48 монографій на педагогічні теми і понад 600 статей, він написав понад 1500 чудових оповідань і казок для малят (його книга «Серце віддаю дітям» перекладена на 30 мов світу, а загалом твори Василя Сухомлинського (на фото) видані 53-ма). Бо в них сказано простою мовою, але про головне. Два з оповідань публікуємо на відкриття рубрики.

Притча про життєві труднощі

Прийшла дочка до батька і каже:

– Батьку, я втомилася, у мене таке важке життя, я не бачу в ньому ніякого сенсу! У мене постійно труднощі і проблеми… Я весь час пливу проти течії. У мене просто немає більше сил!!! Що мені робити???

Василь СУХОМЛИНСЬКИЙ

Батько замість відповіді поставив на вогонь три однакові каструлі з водою, в одну кинув моркву, в іншу поклав яйце, а в третю насипав каву.

Через деякий час він вийняв з води моркву і яйце та налив у чашку кави з третьої каструлі.

Те саме відбувається і з людьми — ​сильні зовні можуть розклеїтися і стати слабкими, тоді як незагартовані і ніжні лише затвердіють і зміцніють.

— Що змінилося? — ​запитав він дівчину.

— Яйце і морква зварилися, а зерна кави розчинилися у воді, — ​відповіла вона.

— Ні, дочко моя, це лише поверхневий погляд на речі.

— Подивися: тверда морква, побувавши в окропі, стала м’якою. Крихке і рідке яйце стало твердим. Зовні вони не змінилися, але вони змінили свою структуру під впливом однакових несприятливих обставин — ​окропу. Те саме відбувається і з людьми — ​сильні зовні можуть розклеїтися і стати слабкими, тоді як незагартовані і ніжні лише затвердіють і зміцніють.

— А кава? — ​запитала дочка.

— О! Це найцікавіше! Кава повністю розчинилась в новому ворожому середовищі і змінила його — ​перетворивши окріп у чудовий ароматний напій.

Є особливі люди, які не змінюються під тиском обставин — ​вони самі змінюють обставини і перетворюють їх на щось нове і прекрасне, отримуючи користь і знання з будь-якої, навіть найбільш несприятливої ситуації.

 

Добре слово

В однієї жінки була маленька донька Оля. Коли дівчинці виповнилося п’ять років, вона тяжко захворіла: просудилась, почала кашляти і танула на очах

Василь СУХОМЛИНСЬКИЙ

До нещасної матері почали приходити родичі: Олині тітки, дядьки, бабусі, дідусі. Кожен приносив щось смачне й поживне: липовий мед і солодке коров’яче масло, свіжі лісові ягоди й горіхи, перепелині яєчка й бульйон з курячого крильця. Кожен говорив: «Треба добре харчуватися, треба дихати свіжим повітрям і хвороба втече в ліси й на болота».

Оля їла мед у стільниках і солодке коров’яче масло, лісові ягоди й горіхи, перепелині яєчка й бульон з курячого крильця. Але нічого не допомогало — ​дівчинка вже ледве вставала з ліжка.

Одного дня біля хворої зібрались родичі. Дідусь Опанас сказав:

— Чогось їй не вистачає. А чого — ​і сам не можу зрозуміти.

Принесла я тобі, мила моя правнучко, один-єдиний подарунок: сердечне бажання.

Раптом відчинились двері, і в хату ввійшла прабабуся Олі — ​столітня Надія. Про неї родичі забули, бо багато років сиділа прабабуся в хаті, нікуди не виходила. Але почувши про хворобу правнучки, вирішила навідати її.

Підійшла до ліжка, сіла на ослінчик, взяла Олину руку в свою, зморшкувату і маленьку, й сказала:

– Немає в мене ні медових стільників, ні солодкого коров’ячого масла, немає ні свіжих лісових ягід, ні горіхів, немає ні перепелиних яєчок, ні курячого крильця. Стара я стала, нічого не бачу. Принесла я тобі, мила моя правнучко, один-єдиний подарунок: сердечне бажання. Єдине бажання залишилось у мене в серці — ​щоб ти, моя квіточко, видужала й знову раділа ясному сонечкові.

Така величезна сила любові була в цьому доброму слові, що маленьке Олине серце забилось частіше, щічки порожевішали, а в очах засяяла радість.

— Ось чого не вистачало Олі, — ​сказав дід Опанас. — ​Доброго слова.