Чи випадково загинув конкурент № 1 Януковича?
17 січня виповнюється 12 років від дня, коли на полюванні був застрелений Євген Кушнарьов — «не перша, але й не друга людина» в сумнозвісній Партії регіонів
Головного свідка допитали аж через 5 місяців
Кулю в живіт Євген Кушнарьов отримав у лісі поблизу Ізюма, кілометрів за 100 від Харкова. Але й досі ніхто достеменно не може сказати, було це вбивство чи нещасний випадок. Бо, по-перше, навіть від соратників Кушнарьова прозвучало кілька версій події (за однією з них, його застрелили в машині), а по-друге, слідство велося так, що залишило по собі більше запитань, ніж відповідей. Слідчі, схоже, робили все, аби ніхто з учасників полювання не поніс відповідальності.
Так, єгеря, який організовував лови, допитали лише через 5 днів після трагедії, а нардепа і близького соратника Євгена Кушнарьова Дмитра Шенцева, котрий того дня був разом із загиблим, — аж через кілька місяців. Підозрілий і час фатального пострілу — уже давно зайшло сонце. Хто в таку пору полює? Неясно також, чому хтось забрав одяг загиблого з лікарні і повернув його лише за кілька днів. А як ігнорувати слова сина Євгена Кушнарьова про те, що він бачив на верхньому одязі дві дірки? Це може означати, що куля пройшла навиліт, а яку ж тоді витягнули з тіла покійного хірурги?
…Дмитро Шенцев і досі на робочому столі тримає портрет друга. Він упевнений, що стався нещасний випадок. Каже, що дійшов такого висновку після сотень безсонних ночей обдумування.
За вбивство з необережності судили помічника Шенцева Дмитра Завального. Нібито куля саме з його зброї, відрекошетивши від дерева, влучила у Кушнарьова, який перед тим порушив правила полювання і змінив своє місце розташування. Завальний, за версією слідства, цілився у вовка, який несподівано вибіг. Після оголошення вироку підозрюваного амністували як батька малолітної дитини. Пробачили йому і незаконне носіння зброї. Зараз, кажуть, Завальний небідно живе десь у любій для українських товстосумів Швейцарії…
Син Кушнарьова бачив на верхньому одязі дві дірки. Це може означати, що куля пройшла навиліт, а яку ж тоді витягнули з тіла покійного хірурги?
Тодішнє полювання теж було незаконним, хоч його потім подавали як санітарний відстріл. Але дотримання формальностей для залізного «хазяїна Харківщини» Євгена Кушнарьова було б проявом слабкості. Такі були неписані правила у регіоналів. Кажуть, коли видавали книгу про Євгена Кушнарьова, то він наполіг, щоб у ній було його фото з полювання, де він сидить над убитим закривавленим вовком. Вважалось, що це вияв «крутизни».
...Потерпілого рятували медики із районної лікарні. Через значну втрату крові його не можна було транспортувати до Харкова чи Києва. Харківські лікарі встигли прилетіти до Ізюма, ще коли поранений був живим, а німецькі медики прибули вже запізно…
Він міг би зазіхнути на булаву?
Політолог Тарас Чорновіл, який колись був у рядах регіоналів, каже, що донецькі сприймали представника Харківщини як вискочку. Чорновіл упевнений: якби не сталося трагічних подій, то через рік-два Євген Кушнарьов склав би конкуренцію Януковичу за лідерство у партії. Відносно молодий представник харківського клану мав значно кращий вигляд та був красномовнішим за тугодума з донецького. Та й за спиною у харків’янина неабиякий досвід — ще в кінці 1980-х він став ініціатором демократичної платформи у Комуністичній партії Харківщини, очолював Адміністрацію Президента при Леонідові Кучмі, був головою Харківської ОДА.
Словом, харизматичний лідер. Але чи такий він уже був інакший, ніж його однопартійці? Ось ці відомі слова Кушнарьова, сказані ним за часів Помаранчевої революції на сепаратистському з’їзді в Сєвєродонецьку, цілком могли б належати будь-якому регіоналу: «Хочу напомнить горячим головам под оранжевыми знаменами: от Харькова до Киева — 480 киллометров, а до границы с Россией — 40!.. Вставай, страна огромная, вставай на смертный бой, с нашистской силой темною, с оранжевой чумой!..»
Кушнарьов був прихильником федералізації України, що фактично означало б поділ держави на удільні феодальні князівства і зрештою — розвал країни. Коли після Революції гідності почалась реальна реформа місцевого самоврядування, і повноваження та гроші отримали не «землі-князівства», а місцеві громади, то колишні регіонали не підтримали децентралізаційних законів. Бо вони «за» місцеву владу лише на словах, насправді їм треба лиш «уділи». Хоч на це їхні прихильники мало звертають уваги.
Тому трохи дивно, коли інколи кажуть, що якби Євген Кушнарьов жив і замість Януковича виграв президентські вибори, то Україна пішла б іншою дорогою. Сумнівно. Політично та світоглядно Кушнарьов мало чим відрізнявся від донецького «міцного господарника», фактично був його двійником. Він так само здав би Україну російським «братам» і відвернувся б від Європи.
Але от на відміну від боягузливого Яника, навряд чи втік би до Росії. І тоді Україна за свою незалежність заплатила б значно більшу ціну. І невідомо, чи був би зараз Харків у складі нашої держави. Але це лише припущення, ймовірний альтернативний хід історії, який зупинила мисливська куля. Так і не ясно — випадкова чи навмисна.
Василь РОГУЦЬКИЙ