Акт Злуки діяв менше року, але навіки увійшов в нашу історію

«Стоїть морозний день, дерева покриті інеєм. З самого ранку місто приняло урочистий вигляд. Доми прибрано національними прапорами й транспарентами. На бальконах домів повішені килими й полотна з яскравими українськими рисунками. Особливо гарно удекоровано доми на Софійській площі та сусідніх вулицях. З-поміж них відличається дім, у котрім поміщається центральна контора телеграфа та будинок київського губерніяльного земства. На бальконах цих домів було поміщено портрети й бюсти Шевченка, прибрані національними стрічками й прапорами», – так описано у депеші з Києва до Тернополя проголошення Акта Злуки.

Того дня у центр міста зійшлися військові частини, хресні ходи духовенства, делегації шкіл, натовпи люду. Чимало киян позалазило на дерева, аби краще усе бачити. Дійством керував відомий актор Микола Садовський. Богослужіння у Софійському соборі відправляв єпископ черкаський Назарій. Підійшли закордонні делегації, представники міністерств, найвищі урядові достойники. 

О 12-й годині вдарили дзвони церков та пролунали постріли з гармат на Печерську. Під звуки національного гімну на автівках під’їжджали члени Директорії. Настав кульмінаційний момент.  

О 12-й годині вдарили дзвони церков та пролунали постріли з гармат на Печерську. Під звуки національного гімну на автівках під’їжджали члени Директорії. Настав кульмінаційний момент. Голова галицької делегації, представник парламенту ЗУНР Лев Бачинський розпочав вітальний виступ. Затим ще один представник ЗУНР, Лонгин Цегельський, зачитав заяву про бажання об’єднатися в одну Українську соборну державу. Його слова зустріли тривалими оплесками. Опісля виступив голова Директорії Володимир Винниченко, а професор Федір Швець озвучив текст Універсалу Соборності.

«Однині во єдино зливаються століттям одірвані одна від одної частини єдиної України — Західно-Українська Народня республіка (Галичина, Буковина, і Угорська Україна) і Наддніпрянська Велика Україна» – ці слова надихали українців протягом десятиліть. 
Акт Злуки діяв недовго і був фактично денонсований, коли 6 листопада 1919 року представники Галицької армії без урахування інтересів УНР уклали договір із Добровольчою армією Денікіна. 2 грудня вже УНР підписала договір із поляками, за яким Західна Україна відходила до Польщі. Через два дні офіційна делегація ЗУНР заявила посольству УНР у Варшаві та польському уряду про денонсацію Акта Злуки на знак протесту проти таємних переговорів уряду УНР з урядом Польщі, а пізніше це було оформлено юридично.

Попри те, ідея соборності стала для українців однією з основоположних.  Через двадцять років у Карпатській Україні вперше офіційно відзначили свято Соборності. А вже у 1990-му майже 3 мільйони громадян створили живий ланцюг єдності від Івано-Франківська до Львова і Києва.

Андрій БОРКОВСЬКИЙ