«Популісти доведуть Україну до рівня Венесуели»
Подібні заголовки зараз часто трапляються і в пресі, і на телебаченні. Хтось скаже: ну що нам до малопомітної країни на іншому боці земної кулі та її незрозумілих проблем? І все ж зв’язок є. Бо саме у Венесуелі замість «бариг при владі», як називають нашу правлячу верхівку, керують такі любі серцю деяких українців популісти. І в результаті колись заможна нафтова держава не тільки залишилася без бензину на автозаправках, а й опинилася в глибокій гуманітарній кризі
Тамара ТРОФИМЧУК, відповідальний секретар «Газети Волинь»
Опозиційна російська журналістка Юлія Латиніна якось сказала, що популісти — це такі люди, котрі, якщо приходять до влади навіть у пустелі Сахара, то через деякий час там обов’язково починаються перебої з піском. У справі організації «перебоїв із піском» Венесуела на чолі з президентом Ніколасом Мадуро досягнула направду видатних успіхів. Крім дефіциту бензину в країні, що свого часу займала перше місце в світі за кількістю розвіданих запасів нафти (зараз це Саудівська Аравія), там майже не працює промисловість, у магазинах немає продуктів, в аптеках — медикаментів. Люди виходили на страйки понад дві тисячі разів.
Таким є результат правління президента Ніколаса Мадуро, водія автобуса за фахом, котрого ще називають популістом номер один у світі. Він прийшов до влади після смерті Уго Чавеса — ще одного майстерного демагога, «обіцяльника золотих гір», який, власне, і заклав під Венесуелу бомбу сповільненої дії. Його обіцянки звучали фантастично (наприклад, відмінити всі екзамени в школах і вишах, аби кожен охочий міг отримати освіту за рахунок держави), але були нереальними для виконання.
Проблеми у Венесуелі почалися з націоналізації в нафтовій галузі, хоча саме це виробництво у середині ХХ століття вивело державу на третє місце в світі за рівнем доходу на душу населення. Зрозуміло, що націоналізація позитивну ситуацію з доходами доволі швидко «виправила». Прибутки почали повзти вниз, а щоб якось втримати ситуацію, взялися націоналізовувати інші галузі економіки. Для трудящих зафіксували ціни на продукти, після чого харчі стали зникати з прилавків. Винними у дефіциті Мадуро назвав спекулянтів та бізнесменів, для боротьби з якими залучив армію.
На більшість товарів були введені «справедливі ціни», після чого з магазинів розмели й те, що ще залишалося. Дійшло до того, що в країні закінчилися навіть туалетний папір і пиво. Черги в супермаркетах контролювали солдати Національної гвардії, біля кас стояли сканери для відбитків пальців, щоб не продавати більше норми товару в одні руки. Та продукти все одно не з’явилися, а люди почали виходити на вулиці. Їхні протести придушували військові, яким у винагороду за розгін демонстрантів іноді видавали туалетний папір.
У країні ввели офіційний курс долара, на порядок нижчий від ринкового. Як це завжди буває, наближені до влади особи вигідно міняли свої болівари на американську валюту, а простий народ переплачував удвічі. Чоловік, котрий керував процесом, перебуваючи на відповідальному посту, вкрав мільярд доларів, утік у США і там отримав за це 10 років тюрми. Перелік вражаючих «успіхів» венесуельських популістів можна було б продовжити, але потрібно підбивати підсумки.
Зараз у Венесуелі знищені всі державні інституції: ніхто нічого не контролює і ніхто ні за що не відповідає. Грошей вистачає тільки на силовий апарат. Немає ні медицини, ні освіти. За рівнем розвитку країна повернулася на століття назад. «Бути популістом — значить брехати людям, обманювати їх. Прирікати на злидні і страждання. Мадуро це наглядно продемонстрував у Венесуелі, а деякі політикани хочуть поекспериментувати в Україні», — сказав нещодавно Президент Петро Порошенко. Після всього написаного не можу з цим не погодитися.
