Королева жодного разу не була на Волині, але про неї тут складали легенди
3 лютого 1518 року міланська герцогиня, майбутня королева Польщі Бона Сфорца (на малюнку) виїхала з італійського міста Барі до тодішньої столиці Речі Посполитої — Кракова
«Як проїжджала королева Бона, то дала назви багатьом урочищам. Була вона сліпою. Вмилась у криниці біля села, прозріла і сказала: «От і видва!» Це означало, що вона вже бачить. Пізніше село стало називатись Вижва», — таку легенду ще й дотепер можна почути від старожилів про походження назви (колись воно мало статус міста) Нової Вижви Старовижівського району.
У XVI столітті це містечко переходить у власність королеви Бони, яка помінялася володіннями з князем Василем Сангушком, запропонувавши тому взамін маєтності в Білорусі. Так вона стала власницею Вижви, Ковеля та навколишніх сіл, яким надала економічні привілеї.
Бона вирішила вибратися на історичну батьківщину — в Італію. А заодно вивезти всі свої багатства. Але тоді запротестував король та шляхта.
Загалом із приїздом королеви в Польщі пов’язують чимало змін, починаючи від моди на вбрання, нових продуктів на кшталт апельсинів, лимонів на столах аристократів та широкого застосування звичайної виделки до філософії гуманізму і нових методів господарювання. Молода (вийшла заміж у 26 років за вдвічі старшого Сигізмунда І) королева швидко допетрала, що величезні володіння Польщі в Україні можуть приносити добрий зиск. Тому починає налагоджувати експорт у Західну Європу худоби, зерна, дерева та поташу. Останній отримували з деревного попелу і використовували для виробництва скла, мила, відбілювання тканин. Попит на цей товар був чималим. Тож невдовзі ком’яги з поташем потяглися Західним Бугом до Балтійського моря, а звідти до різних міст Європи.
Наприкінці життя королева зажила лихої слави: нібито вона отруїла свою невістку Барбару Радзивілл, другу дружину Сигізмунда ІІ Августа. Ці та інші події спричинили ворожнечу між королевою–матір’ю та сином. Урешті–решт Бона вирішила вибратися на історичну батьківщину — в Італію. А заодно вивезти всі свої багатства. Але тоді запротестував король та шляхта. Тож італійці довелося відмовитися від володінь у Польщі та Литві, але вдалося зберегти особисті кошти. Про розмір вивезеного красномовно свідчить такий факт: невдовзі після повернення в Барі Сфорца позичила іспанському королеві 420 тисяч золотих дукатів, тобто майже півтори тонни золота (дукат важив 3,5 грама).
Немає жодних доказів, що за свого панування в Польщі Бона хоч раз перебувала на Волині. Але легенд про неї — ціла хмара. Їх зафіксовано в Ковелі, Самарах, Датині, Річиці та Заболотті Ратнівського, Смідині, Яревищі, Любохинах, Лютці, Борзовій Старовижівського районів та Кременці Тернопільської області. То, може, вона все–таки була в нашому краї?
Андрій БОРКОВСЬКИЙ.
