І гопака вшкварить, і на лопатки покладе!
Жан Беленюк, син українки та руандійця, не втомлюється здобувати перемоги під синьо–жовтим прапором
Натуралізованими спортсменами–іноземцями, які виступають за нашу державу, українців уже не здивуєш. Свого часу за національну збірну України з футболу грав бразилець Едмар. Нині ж одним із лідерів нашої команди є ще один «чарівник м’яча» — Марлос. А народжений у Пекіні гравець у настільний теніс Лей Коу змінив китайський паспорт на «тризубий» — і вже представляв нашу країну на кількох Олімпійських іграх.
Зовсім інша історія в борця Жана Беленюка. Адже він народився в Україні. І хоча нашої крові в жилах цього афроукраїнця тільки половина — козарлюга він хоч куди! Дворазовий чемпіон Європи, чемпіон світу, володар олімпійського «срібла»! Знайомтеся — 28–річний Жан Венсанович Беленюк…
Руандієць Венсан приїхав до Києва з центральної Африки ще за часів СРСР. Юнак марив небом і здобував престижну професію льотчика. Щоправда, невдовзі у того неба з’явилася серйозна конкурентка — африканець по самісінькі вуха закохався в красуню–українку Світлану.
Рівно за сім місяців до здобуття Україною незалежності — 24 січня 1991 року — в афроукраїнській сім’ї народжується первісток — Жан. Із раннього дитинства хлопчина шукав себе у спорті. Чим він тільки не захоплювався! Футбол, баскетбол, карате… Плюс українські народні танці. Уявляєте гопак у виконанні Жана Венсановича?!
Проте тато хлопця невдовзі після його народження повернувся в Руанду — в самісінький вир тамтешньої громадянської війни. Два народи цієї країни — хуту (до якого належав Венсан) і тутсі — вкотре щось «ділили». А невдовзі — 2001–го — батько нашого Жана загинув під час чергового військового перевороту в Руанді…
Жан Беленюк здійснив свою давню мрію і святий синівський обов’язок — побував на батьківщині свого тата, в Руанді. Вклонився батьковій могилі, знайшов сестру, побачився з численними африканськими родичами, яких навіть… одягнув у наші вишиванки!
На той трагічний момент 10–річний Жан (який носить мамине прізвище — Беленюк) уже почав займатися боротьбою. Успіхи не забарилися. Українець двічі стає призером Чемпіонатів Європи серед кадетів, а 2011–го виграє європейську юніорську першість!
Серед «дорослих» наш козак теж аж ніяк не загубився. 2014–го та 2016–го він здобуває «золото» Чемпіонатів Європи! А між ними — 2015–го — в Лас–Вегасі стає чемпіоном світу!
Тож на Олімпійські ігри в Ріо–де–Жанейро–2016 Жан Беленюк летить у статусі фаворита турніру з греко–римської боротьби у ваговій категорії до 85 кг.
В 1/8, чвертьфіналі та півфіналі українець Беленюк «в одні ворота» «виносить» єгиптянина Ахмеда Отмана, болгарина Ніколая Байрякова та білоруса дагестанського походження Джавида Гамзатова.
У фіналі нашому Жанові протистояв росіянин грузинського походження (запам’ятайте це формулювання!) Давит Чакветадзе. Відверто кажучи, ми чекали на олімпійське «золото», і після першої «трихвилинки» Беленюк упевнено вів з рахунком 2:0. А ось у другому періоді зорі у небі над Ріо–де–Жанейро зійшлися не на нашу користь. Хоча, можливо, зорі там були якраз ні до чого, адже надто вже сумнівні рішення ухвалював рефері поєдинку Темо Казарашвілі — грузин, який живе у Росії… Хай там як, у підсумку — «срібло» українця Жана Беленюка.
До речі, вже з тією нагородою Ріо–де–Жанейро–2016 Жан Беленюк здійснив свою давню мрію і святий синівський обов’язок — побував на батьківщині свого тата, в Руанді. Вклонився батьковій могилі, знайшов сестру, побачився з численними африканськими родичами, яких навіть… одягнув у наші вишиванки!
А в когось же свого часу повертався язик підозрювати цього чолов’ягу… в підпільних намірах змінити громадянство…
Одним словом, Жане, ти — таки справжній козарлюга! Тож і на наступних Олімпійських іграх, у Токіо–2020, — до яких уже рукою подати — з усієї сили триматимемо за тебе кулаки!