Останнім масовим розстрілом на Соловках керував уродженець Волині
17 лютого 1938 року у Соловецькій тюрмі страчено 198 осіб упродовж однієї доби
25 червня 1937–го табір на островах в Білому морі перетворили на «Соловецкую тюрьму особого назначения Главного управления государственной безопасности СССР». Наприкінці того ж року почалися масові розстріли ув’язнених, яких вивозили в урочище Сандармох (3 листопада — 1111 чоловік, у грудні — ще близько 500).
Третій етап доправити на материк не встигли, бо настала сувора зима. Тож особлива трійка Управління НКВС по Ленінградській області вирішила ліквідувати в’язнів на місці, що й було зроблено. Розстріляні згідно з протоколом №303 значилися як такі, що «вибули за лімітом Х відділу 17.02.38». Місце їх поховання досі невідоме (чекісти вміли ховати кінці у воду). На актах про виконання вироків вказано ім’я відповідального — коменданта УНКВС Ленінградської області А. Полікарпова, але підписав документи заступник начальника 10-го (тюремного) відділу Головного управління держбезпеки НКВС майор Микола Антонов–Грицюк. 20 лютого цей же енкаведист подав начальнику Ленінградського управління НКВС звітну довідку про розстріл 198 людей.
Майор Антонов-Грицюк народився в селі Дольськ нині Турійського району у родині бідних селян.
Особа майора цікава тим, що народився в селі Дольськ нині Турійського району у родині бідних селян. Наймитував, а після початку Першої світової війни пішов на фронт. Там волинянин показав себе справжнім героєм: став повним кавалером Георгіївського хреста. Врешті за мужність йому присвоїли офіцерське звання підпоручника.
Після революції в Росії Антонов–Грицюк організовує і керує повстанням в містечку Дубровиці нині Рівненської області. У Червоній армії пройшов шлях від командира роти 21 Волинського полку до заступника уповноваженого з організації партизанських загонів реввійськради та штабу 12-ї армії. Потім став чекістом. Почав служити в особливому відділі тої ж 12-ї армії.
Вершиною енкаведистської кар’єри можна вважати пост наркома внутрішніх справ Кабардино–Балкарської АРСР та керівника республіканської особливої трійки. Після того Антонова-Грицюка призначають заступником начальника 10-го (тюремного) відділу НКВС. Саме на цій посаді він взяв участь в репресіях, зокрема і на Соловках.
Коли почали чистки в НКВС, то під каток потрапив і цей блискучий чекіст. 13 жовтня 1938-го його заарештували, а 22 лютого наступного року «за участь у контрреволюційній терористичній організації» засудили до розстрілу. Уже вночі наступного дня головний кат НКВС СРСР Василь Блохін застрелив Грицюка в тюремному підвалі.
Андрій БОРКОВСЬКИЙ.
