Гнати самогонку козаки примудрились і в Антарктиді!

Сам Вернадський позаздрив би такому подарунку

— Якоюсь мірою навіть пощастило, що в 1990-х роках Росія «віджала» всі радянські полярні станції, а нам як «безстанційним» дісталася британська «Фарадей», — ​очільник Національного антарктичного наукового центру Євген Дикий в одному з інтерв’ю так розповідав про український осередок на Білому континенті — ​колись іноземну обсерваторію, перейменовану згодом на честь академіка Володимира Вернадського. — ​Нам передали її в ідеальному стані, з найкращою на той час технікою і таким запасом міцності, що його вистачило на два десятки років «скотського» українського ставлення.

 

Офіційно все ж звучить трохи менш емоційно: після розпаду СРСР Росія оголосила себе спадкоємицею всіх його п’яти антарктичних станцій, і Україна на своє прохання передати їй одну з них отримала відмову.

Натомість жест доброї волі несподівано надійшов від Великої Британії. Країнам, які ще не мали своїх наукових осередків в Антарктиді, запропонували за символічну суму в один фунт стерлінгів свого «Фарадея» — добротну, хоч уже й доволі стару (збудовану 1947 року) метеорологічну обсерваторію на мисі Марина острова Галіндез, яка складалася з 12 окремих будівель. Україна одразу зголосилася, Британія погодилася. Тут «зіграв» беззаперечний авторитет українських учених.

6 лютого 1996 року на південному континенті вперше підняли український прапор, а ця дата завжди відзначається на «Академіку Вернадському» (так перейменували «Фарадей») урочистим зібранням.

«Академік вернадський» працює завдяки «головастим» і «рукастим»

Перша експедиція наших співвітчизників до Антарктиди складалася з чотирьох чоловік: один завідував дизельним господарством, другий — зв’язком, ще один — науковою роботою і четвертий — забезпеченням станції. Зараз туди одночасно їде 12 осіб: половина займається технічною роботою, решта — науковою. Вимоги до кандидатів суворі: відмінне здоров’я, знання іноземної мови, неконфліктність, здатність жити в ізоляції. Ну і професіоналізм. Тут без нього — нікуди.

 

— Завдяки тому, що наші хлопці «головасті» і «рукасті», їм вдавалося кожну зимівлю підшаманювати то дизелі, то інше обладнання, як то кажуть, за допомогою зубила і чиєїсь матері, – жартує Євген Дикий. Але за жартами стоїть серйозна робота: якщо щось серед зими вийде з ладу, особливо дизельні установки, — все перетвориться на кригу.

Після закінчення чергового терміну перебування експедиція все сміття, яке назбиралося за рік, забирає із собою.

Двигунам уже по 40 літ, їх цього року планують замінити, а старі віддати у музей компанії «Volvo» для дослідження зносу. Не набагато молодший і опріснювач води, та й проводка тут не мінялася більш як два десятиліття… Полярники визнають, що все воно працює тільки тому, що британське і дуже якісне. Було б радянське — зносилося б давно.

Тут підійде як валюта і… бюстгальтер

А от британські традиції, на відміну від матеріальних цінностей, на «Вернадському» залишаються незмінними. Колишній полярник із Рівного Павло Тарасович підтвердив, що більшість іноземних неписаних правил і досі «живі». Наприклад, протягом року щосуботи всі виходять до столу в білих сорочках і краватках. Заснували цю традицію, щоб не відірватись від цивілізації. Дрібниці, але в повній ізоляції така вечеря дуже важлива, тому полярники люблять суботи. Кухар готує святкові страви. Мало хто знає, що для них затверджені нормативи харчування радянського підводного флоту. Це нісенітниця, бо жоден підводний човен не ходить рік. Там їжа може бути суперкалорійною, але при цьому дуже одноманітною. На практиці ж раціон станції набагато цікавіший, аніж на субмарині. Тому й кухар тут — людина надважлива.

 

Також із британського спадку тут залишили діючий бар «Фарадей». У ньому десятки років діє правило, за яким жінкам за випивку можна платити не тільки грішми, а й бюстгальтером. Туристи полюбляли таку справу, тож у «Фарадеї» ще з 1980–х років над барною стійкою цих предметів гардеробу висить ціла колекція. За нею можна побачити, як змінювалася мода. А ще у барі наливають особливу горілку «Вернадівку». В одну з перших експедицій полярники привезли на острів розібраний самогонний апарат. Рецепт напою кожна експедиція передає наступній.

Цього року «Вернадівку» зможуть продегустувати і туристи з українського судна. На станції вперше побуває вітчизняна яхта — плануються тури з аргентинського порту Ушуайя. На борт вона може взяти 12 осіб, у тому числі 4 членів екіпажу. Поїздка до Антарктиди коштує близько 15 тисяч доларів.

Та для зимівників бар є насамперед місцем відпочинку. Тут діє пристойна бібліотека з іще британським літературним спадком, можна пограти у більярд, послухати музику. На деяких дисках чи платівках — оригінальні автографи світових зірок.

Ну і незмінним на станції залишається дотримання чистоти. Після закінчення чергового терміну перебування експедиція все сміття, яке назбиралося за рік, забирає із собою. Відсортоване і запаковане у вакуумні мішки, його відправляють до найближчої землі — Аргентини.

Цікаві факти про станцію

= На «Академіку Вернадському» є невелика капличка святого Володимира — це найпівденніша у світі культова споруда. Вона була зведена тут 2011 року. Очільник українського Антарктичного наукового центру Євген Дикий звернувся до митрополита Епіфанія, щоб капличка перейшла до складу новоствореної Православної церкви України.

= З 1994 року діє постійна заборона на ввезення в Антарктиду собак. Вчені бояться, що вони можуть переносити небезпечні для місцевих тварин хвороби.

= Найбільш популярні розваги серед зимівників — лижний спорт і більярд. Полюбляють також поезію і малювання.

= Річна експедиція полярників обходиться Держбюджету України у понад 70 млн грн.

 

А ви чули про «перевертача пінгвінів»?

Найкумедніший міф, що стосується полярників

 

В експедиції має бути окрема людина — перевертач пінгвінів. Ці нелітаючі пташки дуже люблять стояти на крижині й дивитися вдалину. І якщо раптом над ними пролітає літак, то пінгвіни задирають голову, поки не впадуть на спину. А піднятися з цього положення не можуть через будову свого тіла. Тому захисники природи наполягли, щоб на станціях була спеціально підготовлена людина, яка ходить і перевертає нещасних пінгвінів, рятуючи їх від смерті.

Багато хто досі вірить в існування такої вигаданої посади. Насправді ж пінгвіни прекрасно рухаються на суші і добре плавають.

За матеріалами life.pravda.com.ua, bbc.com, uain.press.