Бідність — ворог не менший, ніж Росія*

Головну увагу треба зосередити на п’яти секторах, де в України є не просто потенціал, а й конкурентні переваги: аграрна галузь, ІТ–сектор, машинобудування, логістика і туризм.

Менш ніж за місяць столичний Палац спорту двічі приймав масштабні політичні зібрання. На урочистому з’їзді 22 січня члени партії «Батьківщина» з пафосом і оваціями (якими «диригували» спеціальні розпорядники в залі) висунули кандидатом у президенти свою лідерку Юлію Тимошенко. Організатори того яскравого дійства відпрацювали на «відмінно»: декорації, велетенські екрани, хор, «правильна» телевізійна картинка, злагоджене махання секторів прапорами — все, як у дорогому телешоу. Саме тому постійно не полишало відчуття штучності.

Всеукраїнський громадський форум «Відкритий діалог», який відбувся в тому самому залі

9 лютого, викликав зовсім інші емоції. На нього також зібралися прибічники певного кандидата — чинного Президента, який розповів про головні напрями своєї програми та оголосив офіційний старт виборчої кампанії. Але, на відміну від заходу «імені Тимошенко», який не передбачав жодного слова самокритики з її боку, на цьому форумі розмова вийшла дуже відвертою. Петро Порошенко чесно визнав наявні проблеми і спокійно пояснив, як і що саме робитиме, щоб їх виправити.

Ще одне спостереження: у глави держави є справді потужна команда агітаторів–волонтерів, які готові не словом, а ділом підтримати свого кандидата. Форум уже завершився, а люди ще довго не хотіли його відпускати. Треба було бачити очі цих юнаків і дівчат, жінок та чоловіків, які, незважаючи на охорону, протискалися до Президента, щоб потиснути йому руку або сфотографуватися. І Порошенко чесно намагався нікого не оминути, а інколи й сам брав простягнуті телефони і робив селфі (фотографувався) з їхніми власниками.

У своєму виступі Президент відверто говорив про те, що болить. «Мільйони українців з тривогою думають про сьогодення і не впевнені у дні завтрашньому. Пенсіонери переймаються, як вижити, бо криза найсильніше вдарила саме по них. Знекровлена держава не мала досі достатнього ресурсу, щоб належно їх захистити, і мені часом через це боляче дивитися в очі літнім людям», — зізнався Петро Олексійович. І запевнив, що не з чуток, а зі спілкування з людьми в областях знає про низькі зарплати вчителів, медиків та інших бюджетників, про те, що багато молоді прагне виїхати на навчання чи роботу за кордон.

Саме тому головне завдання на другий термін — боротьба з бідністю й подолання економічної кризи, наголосив глава держави: «Кожен українець має відчути власною кишенею, що найгірші випробування залишилися позаду, що країна йде вперед, що економіка розвивається». Економічне зростання, яке спостерігається протягом останніх місяців, дає всі підстави ставити перед собою такі амбітні завдання. За словами Порошенка, основну увагу треба зосередити на 5 секторах, де в України є не просто потенціал, а й конкурентні переваги: аграрна галузь, ІТ–сектор, машинобудування, логістика і туризм. Ці п’ять пріоритетних напрямків, зазначив Президент, дадуть змогу залучити в Україну мільярди інвестицій. А з наповненням місцевих та державного бюджетів зростатимуть зарплати і пенсії. Саме тоді можна буде сказати і про головний показник — кількість людей, які задоволені рівнем життя і почуваються щасливими в нашій державі.

— Боєць із вадами — це боєць, а бездоганна муха — це тільки бездоганна муха, — процитувала Ада Роговцева слова Олександра Довженка і продовжила: — Для мене Петро Олексійович — боєць. Боєць, коли він виходить один на один на світову дипломатію. Як він тримається. Як розумно тримається. Мужньо тримається.

Чому цього не було зроблено за перші 5 років його президентства? На це запитання, яке він сам же й озвучив, Порошенко відповів: у лютому 2014–го, після втечі Януковича, на всю державу залишалося… 108 тисяч гривень. Тобто чверть копійки на кожного громадянина! І в цей час Росія анексувала Крим, вторглася на Донбас, потім закрила свій ринок, який раніше був для України головним — 30% експорту, а згодом ще й заблокувала транзит. Нині ж на Єдиному казначейському рахунку — 18 мільярдів гривень, а золотовалютні резерви зросли майже до 21 мільярда доларів.

Та впевненість у тому, що все вдасться, дають не лише ці вагомі цифри. А передусім — реальні справи, які Порошенко вже зробив як очільник держави. Зупинено агресора, розбудовано армію, звільнено 2/3 Донбасу, створено світову антипутінську коаліцію. Набула чинності Угода про асоціацію з Євросоюзом, Україна отримала безвізовий режим із ЄС і здобула незалежну церкву. А ще — доволі вдало розпочато децентралізацію.

І всі ці, без перебільшення, історичні події відбулися на наших очах за якихось п’ять років. Як і голосування у Верховній Раді, яка 7 лютого остаточно підтримала зміни до Конституції, закріпивши в Основному Законі курс України на вступ до ЄС і НАТО. Це ще одна мета Петра Порошенка. Здавалося б, занадто амбітна і малореальна. Але згадаймо, як переконано «зрадофіли» запевняли, що й безвізу нам не дадуть, і Томос про автокефалію Українська церква нізащо не отримає, й економіка не підніметься… Та все вдалося. Вдасться і надалі.

…Окрім щирої розмови Президента з учасниками Форуму, особливо запам’яталися слова визначної актриси, Героя України Ади Роговцевої. «Коли говорять, що він то «недоробив», то «зробив не так», моє серце крається. Бо я згадую, як сказав Олександр Довженко: «Боєць із вадами — це боєць, а бездоганна муха — це тільки бездоганна муха». Для мене Петро Олексійович — боєць. Боєць, коли він виходить один на один на світову дипломатію. Як він тримається. Як розумно тримається. Мужньо тримається».

Саме такий Президент під час війни й потрібен Україні.

Руслан ПИЛИПЕНКО.