Розвалила! Оновила! Думки розділилися…

 Ігор ГОРДІЙЧУК,
 Герой України, генерал–майор, начальник Київського військового ліцею імені Івана Богуна (м. Київ):
— Я повністю її підтримую, виконувач обов’язків міністра охорони здоров’я Уляна Супрун усе робить правильно та послідовно. Тому й чиниться такий шалений спротив старої корупційної системи. Варто визнати, що реформи в медичній галузі проходять ще важче, ніж у Збройних силах України. Я кілька разів спілкувався з пані Уляною і особисто переконався, що 
з–поміж наших урядовців вона найбільш мужня та рішуча. Такі безглузді судові рішення не зіб’ють її з обраного шляху. Спробуймо всі разом висловити свою підтримку Уляні Супрун, щоб вона могла завершити реформу.

       Володимир КАРПУК,
 народний депутат України V та VI скликань (м. Луцьк):
— Я би звільнив. Дивлюся, хто підтримує її, і це — керівництво медичних закладів, якому зараз добре стало жити при великих зарплатах і можливості заробляти. Треба сказати, що реформи, які Супрун проводить, написані не в Україні. Якщо у 2008–2010 роках у доларовому еквіваленті на охорону здоров’я було виділено порядка 7,5 млрд доларів, то в цьому році закладено 115 мільярдів гривень, а це менше ніж 4 мільярди доларів. От і все. І вся суть реформи. На мій погляд, її мета — вивести видатки на охорону здоров’я до економічних можливостей сучасної Української держави.
Я живу неподалік поліклініки і часто чую розмови на медичні теми. Яка може бути реформа, коли людина не має доступу до якісної своєчасної медицини? Треба йти по талон­чик до сімейного лікаря, щоб зробити електрокардіограму, рентгенограму. Чекати на прийом добу чи дві з гострими болями, гіпертонічним кризом… І таких недоречностей багато. Я розумію, що за спиною Супрун є вимоги Євросоюзу та США, але це не реформа. Ображають також нападки на тих людей, які справді щось роблять в українській медицині, того ж Бориса Тодурова. А Супрун жодного дня не працювала клініцистом, не бачила благальних очей хворих. І я знаю, є інформація, що вона збагатилась за той короткий період. Словом, у моєму розумінні, Уляна Супрун не може очолювати охорону здоров’я в Україні.

       Іванна КОСТЮК,
 завідувачка амбулаторії загальної практики – сімейної медицини (с. Ветли Любешівського району):
— Ми з чоловіком 17 років працюємо лікарями у селі і за цей час мали змогу переконатися, що зміни у первинній ланці медицини давно назріли. І дай Боже здоров’я Уляні Супрун, яка першою з великої кількості міністрів, які були досі, хоч і у статусі виконувачки обов’язків, але взялася за реальні реформи не на словах, а на ділі. Сьогодні інший підхід до фінансування закладів «первинки», з жовтня отримуємо кошти від Національної служби здоров’я України за принципом «гроші йдуть за пацієнтом». Любешівський центр первинної медико–санітарної допомоги лідирує в області за кількістю підписаних декларацій, і наші лікарі вже змогли відчути переваги нової системи оплати праці. Ветлівська дільниця невелика за кількістю жителів, по 1800 пацієнтів нам із чоловіком набрати фізично неможливо, але, думаю, з часом особливості сільської медицини будуть враховані.
Я — за те, щоб Уляні Супрун дали змогу завершити реформування галузі. За останній час у районі багато зроблено для забезпечення амбулаторій комп’ютерами, медичним обладнанням. Чимало позитивних нововведень ще у планах. Тому змінювати цей курс, на мою думку, не потрібно.

       Михайло ХАРКІВ,
 учасник АТО (с. Скригове Горохівського району):
— Якби ця реформа справді наближувала нас до європейських стандартів медицини, то було б добре. Але в нас усе це пробуксовує. А в селі взагалі такі нововведення викликають роздратування, бо тепер «швидка» має доїжджати до хворого  нашими дорогами 30 кілометрів або й більше… Однак якщо зараз відомство без керівника, то, звісно, це погано, але явно комусь вигідно, ми ж не знаємо усіх деталей.

    Євген НЕДИЩУК,
голова Поромівської ОТГ Іваничівського району, учасник АТО (м. Нововолинськ):
— Я би однозначно її звільнив. І це заявляю, виходячи не з чиїхось оцінок, політичних уподобань чи антисимпатій, а з конкретних фактів, з якими доводиться стикатися щодня. По суті, з першими кроками цієї реформи все скинуто на місцеві органи. Якщо раніше ми платили лише за енергоносії лікарняних установ, то тепер на плечі нашого бюджету лягли й інші витрати. Це не дає змоги не те що покращити рівень обслуговування сільських людей, а й згорнути той мінімум, який вони мали досі. Задекларованих державою грошей, яких, до слова, ще й не отримали, не вистачає на функціонування первинної ланки медичної допомоги. 
Відтак, ФАПи як такі по невеликих селах перестали існувати. Залишилася амбулаторія в Поромові, ФАП у Бужанці й деяких населених пунктах (їх сьогодні в ОТГ 18). Головний лікар амбулаторії скаржиться, що медичні працівники, які мали щонайбільше 0,75% від ставки, розраховуються. Інші на їхнє місце не хочуть іти. На жаль, нема порозуміння між ОТГ та Нововолинською центральною міською лікарнею, один ліжкодень у якій обходиться у 480 гривень. В Іваничах ця сума становить 260 гривень. От і виходить непорозуміння, коли хворий потрапляє на лікування. Тобто, на сьогодні від такої невизначеності страждають люди.

    Ірина КОНСТАНКЕВИЧ,
народний депутат України від партії УКРОП (м. Луцьк):
— Я позитивно налаштована на зміни в охороні здоров’я, але при цьому негативно ставлюся до Уляни Супрун як до високопосадовця. По-перше, вона не самостійна і по суті є інструментом для виконання завдань, найголовніше з яких — ​оптимізувати, тобто скоротити, видатки на охорону здоров’я. По-друге, те, що робить Супрун, не є реформою системи охорони здоров’я, це часткове її видозмінення, але без урахування уже існуючих напрацювань та особливостей України. Започатковані зміни не є і не будуть найближчим часом ефективними для тих, хто живе у сільській місцевості, пенсіонерів, соціально не захищених людей. Адже «реформа» у варіанті Супрун не містить у собі головного компонента — ​страхової медицини. Це нагадує мені автомобіль, який вивезли на автобан, а пальне не залили. Тому й виходить, що оптимізовують за рахунок найбідніших, найнезахищеніших… Це неправильно і негуманно.
По-третє, чиновник такого рівня має володіти базовими знаннями не лише з комунікацій, що їсти, пити…, а й системи державного управління, системи охорони здоров’я, української теж, не лише американської. Пенсії і зарплати у нас українські, в десятки разів менші, ніж за кордоном. По-четверте, моральна складова: не гоже з поста міністра (навіть якщо це в. о.) обманювати людей про подвійне громадянство. Брехня породжує недовіру до всього, що робить людина. І останнє. Відповідальність за дії в. о. міністра Уляни Супрун несе весь уряд, його голова, зрештою і Президент підписався, надавши українське громадянство. Отож хай разом і відповідають за виділені ще у 2017 році 5 млрд на сільську медицину, з яких лише крихти доходять до лікарень, про доступні-недоступні ліки, про скорочення витрат на лікування онкохворих дітей, про згортання багатьох медичних програм… На моє переконання, медична реформа тоді успішна, коли хворим стає краще, коли їх лікують ефективніше. А я поки що таких пацієнтів не зустрічала.

    Любомир ВАЛІХНОВСЬКИЙ,
завідувач хірургічного відділення Турійської районної лікарні, заслужений лікар України 
(смт Турійськ):
— По-перше, якщо Уляна Супрун і справді залишається громадянкою США, то їй годилося б реформувати медицину у своїй країні, а не у нас. По-друге, мені здається, що повного і чіткого плану реформ у галузі охорони здоров’я виконувачка обов’язків міністра не має. Зокрема, досі не існує повної ясності, що буде з другим, третім рівнем медичної допомоги. Та й у первинній ланці позитивне лише те, що сімейні лікарі стали одержувати вищу зарплату. А для людей, яких вони обслуговують, нічого на краще не змінилося, швидше –навпаки, медицина стала менш доступною. Я у 1997 році був на стажуванні у Канаді, бачив, як там працюють сімейні лікарі, як оснащені їхні кабінети. Вони мають УЗД-апарати, фіброгастроскопи, сучасні лабораторії, вміють користуватися діагностичним обладнанням, у них дуже високий фаховий рівень, але і відповідальність за помилки там надзвичайно висока.
Я, напевне, все ж звільнив би нинішню очільницю Міністерства охорони здоров’я, бо вона, на мою думку, не знає реалій нашого життя. Якщо ті плани, які декларувала пані Супрун, здійсняться, то більшість районних лікарень доведеться закривати. І хіба хворим від цього стане краще?

    Богдан ШИБА,
луцький міський голова 2006–2010 років (м. Луцьк):
– Найгірше не те, що їй суд заборонив виконувати обов’язки очільника МОЗ, а те, що парламент не призначив її міністром. Якби моя воля, то я б не те що не звільняв Уляну Супрун, а навпаки — ​вніс би її кандидатуру на розгляд Верховної Ради і хай би депутати затвердили її міністром. Вона вже два з половиною роки — ​«в.о», а це грубе порушення закону. Навіть якщо в якихось окремих деталях можна її не підтримувати, то загалом сфера охорони здоров’я потребує реформування. Не варто отак на півдорозі міняти міністра.

    Микола ЯСЮК,
сільський голова Троянівської сільської ради Маневицького району (с. Троянівка):
– Нехай би, я думаю, Уляна Супрун довела до завершення розпочату нею реформу. Бо коли щось і не так йде у задуманому, то, вважаю, справа не у персоні виконуючої обов’язки міністра охорони здоров’я. Нехай хто прийде на цю посаду, то результат роботи хоч-не-хоч залежить від загальної позиції уряду, його політики. 
А вона якраз і насторожує. Поки що, наприклад, ФАПи фінансуються за рахунок центру первинної медичної допомоги. А будуть, як доводиться чути, «скинуті» на місцеві бюджети. З умовою: можете утримувати — ​будь ласка. Спроможні сільські ради не допустять, щоб ФАПи були закриті навіть у селах, де чисельність населення нібито й малувата. І ми, зокрема, налаштовані на те, щоб втримати ці заклади. Але така ситуація буде далеко не скрізь. У результаті постраждають так звані неперспективні населені пункти — ​вони будуть просто вимирати, якщо люди не зможуть отримувати на місцях елементарної медичної допомоги.

    В’ячеслав СУДИМА,
заслужений працівник культури України (с. Рокині Луцького району):
— Виконувач обов’я­зків міністра понад два роки — ​такого не може бути апріорі! Реформи, розпочаті в медицині, відчутні, але не закінчені, а та приставка «в.о.» ні до чого Уляну Супрун і не зобов’язувала. На цю посаду її призначив МВФ. За походженням американка, вона не знає нашої медицини зсередини.Через відсутність доріг «швидка» просто не доїде до хворого. А як він добереться з віддалених округів до лікарів? Ціни на медикаменти такі, що за 1500 гривень пенсії їх не купиш. Звичайна крапельниця — ​125 грн, а їх треба 10. І виходить, що, відпрацювавши 45 років в колгоспі, доярка не може пролікуватися, і йде в лікарню, коли їй стає вже зовсім погано. Немає ніякої профілактики й попереднього огляду. Давно має бути страхова медицина, щоб пацієнт зі стажем роботи гарантовано мав 50% пільг. Коли вже розпочато реформи, то навіщо серед процесу звільняти того, хто за це відповідає? Через судові тяганини по складах залежуються медикаменти, куплені за державний кошт, і ще купа всяких нюансів, які тільки шкодять економіці країни й «успішно» розвалюють медицину.

    Василь КОРЕЦЬ,
співробітник Національного природного парку «Прип’ять–Стохід» (смт Любешів):
— Я призначив би її міністром і дав можливість закінчити реформи. Вона має підтримку, довіру людей. Я також довіряю Уляні Супрун. Мені навіть здається, що хтось не дає її звільнити. Маю знайомих молодих лікарів. Вони позитивно ставляться до змін. Наприклад, зарплата у нашого сімейного лікаря зросла. Видно, що є зміни, галузь рухається вперед.

    Андрій ЛИНДЮК,
голова Маневицької райдерж­адміністрації 
(смт Маневичі):
– Я б не просто дав їй можливість завершити, а максимально сприяв би. Причому, вона має працювати не в статусі в. о. міністра, а міністром. Я уже чотири роки очолюю Маневицьку райдержадміністрацію і бачу, що медична реформа — ​одна з тих, які реально націлені на позитивні зміни. Супрун намагається змінити систему докорінно. Я багато спілкуюся з лікарями, і бачу, що ті, хто ще рік тому критикував Уляну Супрун, сьогодні кажуть, що вона молодець. Особисто я по тих же закупівлях маю максимальну довіру до неї, бо вона наводить там порядок. Що стосується сімейної медицини, реформи первинної ланки (у вторинній зміни лише тільки готуються), то великим позитивом є те, що зросла зарплата сімейних лікарів починаючи із жовтня минулого року. Особливо там, де є впорядкована мережа медичних закладів. Бо там, де є ФАП із завідувачем на кожному хуторі, на превеликий жаль, нема можливості для такого росту зарплати, — ​кошти будуть просто проїдати, адже слухають популістів. Я їду по Білорусі і бачу, що там нема ФАПів у кожному хуторі. Вони кажуть, що це занадто дорого тримати таку мережу.

    Сергій МЕРЧУК,
керівник патрульної поліції Рівного 
(м. Рівне):
— По-перше, я не Президент і не уряд, а простий хлопець з волинського села, тому мені важко оцінювати роботу міністра охорони здоров’я. Але якщо враховувати мою думку і ставлення до неї, то я знайомий особисто з Уляною Супрун ще з 2012 року. У мене викликає велику повагу те, що вона повернулася до України з діаспори США, вона — ​етнічна українка і незаангажовано робить свою справу. Пам’ятаю її науку і поради, які вона давала, коли я був на війні, ми відчували її підтримку, тому переконаний, що все те, що вона робить, має сенс. Вважаю, що це просто знову чиясь безглузда політична гра, яка ставить собі за мету черговий зрив медичної реформи в Україні.