«Ану, школярику, віддай другий шматок хліба...»

…диким випадком у луцькій їдальні

Новий навчальний семестр в освітніх закладах розпочався черговим підвищенням цін на харчування дітей. Тепер вартість обіду становить 20 гривень чи 25, якщо з булочкою. І хоча всі батьки за те, щоб дитина отримала теплу їжу в школі, де проводить значну частину дня, реальність показує: перебірлива малеча не хоче споживати те, що готують у їдальні. У кращому випадку завдяки конт­ролю добросовісного класовода його підопічні обміняються тим, що більше люблять: один з’їсть дві котлети, інший — ​дві порції картоплі з капустяним салатом. У гіршому — ​всю їжу залишать на тарілці, самі будуть голодними, а продукти і гроші — ​викинуті на вітер.

 Декілька разів бувала в їдальні і, чесно кажучи, зрозуміла, що за майже чотири десятиліття нічого не змінилося — ​у ній навіть запах, як колись — ​радянський. Інше століття, інша держава і її очільники, пройшло кілька медичних і освітніх реформ, а раціон школярів — ​той же. Так само, як і майже холодні макарони чи манна каша з грудочками на тарілці. Виросла хіба що безпардонність окремих поварів. Бо в моєму дитинстві навряд чи був можливим випадок, що стався зі знайомим хлопчиком. Дитина взяла у шкільній їдальні додаткову скибочку хліба, але уважна працівниця буфету наздогнала його і змусила покласти кусень: мовляв, «не можна — ​у проплаченій порції передбачений один шматок». Вибачте, але інакше, як дикістю, у ХХІ столітті цей інцидент назвати не можна. Шокована мама спробувала порадитися з іншими батьками, як пояснити синові, що йому просто не пощастило, бо дістався маленький шматок — ​відрізаний з краю круглого буханця. «Розбірок» родина не влаштовувала, але від шкільного харчування відмовилася. Вирішили, що перекус бутербродом все ж корисніший, ніж боротьба за кусок хліба зі шкільними кухарями.

Бій за зміну підходів до харчування наших учнів ще у 2016 році розпочав переможець телешоу «МайстерШеф» Євгеній Клопотенко. Він вважає, що дітей можна годувати значно кориснішою і смачнішою їжею за ті самі кошти, які виділяються на це з бюджету. Він вивчив французький досвід, підлаштував його під українські реалії й домігся пілотажу своєї cultfood-програми у трьох навчальних закладах. І ось нарешті його рецептурний збірник для шкільних їдалень дозволили використовувати за призначенням — ​відповідний висновок дала Держслужба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів. У його меню — ​менше смаженого і більше печеного, використовуються нові продукти, а старі — ​готуються по-новому. Та найголовніше — ​тестування засвідчило: його страви подобаються дітям.

Коли волинські учні харчуватимуться за рецептами від Жені Клопотенка, наразі не відомо. До травня їх точно годуватимуть за меню, затвердженим торік. А чи враховували чиновники можливість його зміни, коли оголошували тендери на закупівлю продуктів для закладів освіти на наступний навчальний рік, побачимо хіба що коли торги відбудуться.

… відсутністю сміттєвої культури

Користувачі соцмереж у групі «Типова Ратнівщина» обурюються, що люди висипають відходи… біля хреста. Це помітили на в’їзді у село Здомишель. На щастя, знайшлися і такі, що зібрали непотріб і прикопали, аби його не розносив вітер та не розтягувало вороння. Але лякає те, що сміттєва культура в нашому суспільстві на нулю. Чому — ​не беруся судити. Може, справді її треба виховувати?

У цивілізованому світі цьому приділяють значну увагу. У Токіо, наприклад, відкрили незвичайне кафе, де відвідувачі їдять, п’ють та спостерігають, як просто за вікном, у глибокій ямі… переробляються побутові відходи. Цей заклад, що називається «Яма Гомі» (сміття), відкрився біля спалювального заводу з ініціативи місцевої влади, щоб привернути увагу до кількості виробленого непотребу. Місце виявилося дуже популярним.

Чисте довкілля, недопущення накопичення непотребу стало культом, релігією номер один у світі: не знищити життя на Землі своїми діями.

І, до слова, у кафе, що фактично стоїть біля купи сміття, ніщо не псує апетиту — ​тут зовсім не відчувається неприємного запаху. Кожна зона позначена японською та англійською мовами. В одній із них, із величезною скляною стіною від підлоги до стелі, можна спостерігати, як технічні фахівці оброб­ляють непотріб і контролюють об’єкт. В іншій — ​вікно «працює» як сенсорний екран: натискання різних значків показує різні дані, зокрема температуру і кількість спалених за день побутових відходів. Побачене шокує навіть японців і змушує їх задуматися: скільки сміття продукують люди за життя і що буде, якщо все це не утилізувати.

Чисте довкілля, недопущення накопичення непотребу стало культом, релігією номер один у світі: не знищити життя на Землі своїми діями. Там уже давно зрозуміли, що екологія — ​запорука власного здоров’я і здоров’я дітей, внуків та питання власної відповідальності перед їхнім майбутнім. У нас же ця проблема стала актуальною для одиниць. Релігія в українців проявляється переважно у боротьбі за ключі від церкви та намаганні приватизувати Бога. І коли іноземці шукають шляхи продовження життя, ми наближаємо апокаліпсис — ​духовний і фізичний.

…як кури нестимуть більш ніж золоті яйця – проти раку

Цими днями дослідники з Единбурзького університету (Шотландія) вселили надію багатьом пацієнтам. Вони вивели курей, яйця яких містять два види людських білків, здатних протидіяти артриту та деяким видам ракових захворювань. Ці властивості планують використовувати для створення препарату, що стимулює самостійне загоєння пошкоджених тканин. Досягли цього з допомогою генної модифікації: у ДНК птахів додали людський ген, відповідальний за виробництво в організмі важливих білків. Саме з їх нестачею часто пов’язують розвиток захворювань. І от сенсаційна заява винахідників: усього в трьох яйцях міститься клінічна доза ліків. Щоправда, пити яйця — ​не панацея. Медпрепарат і зараз виробляється в індустріальних умовах. Але ж отримати його з курячого яйця — ​до 100 разів дешевше! Щоправда, розробка повноцінного препарату і подолання всіх бюрократичних бар’єрів займе, за оцінками експертів, від 10 до 20 років. Гаяти часу вчені не мають наміру, тож використовуватимуть свій метод для виробництва ветеринарних препаратів. Планують виробляти ліки, які стимулюють імунну систему тварин, в якості альтернативи антибіотикам. Цей спосіб також зменшить ризик виникнення вірусів із стійкістю до антибіотиків.

Відкриття учених дають підставу задуматися: чи справді варто так сильно боятися ГМО? Хіба виправдано протягом кількох десятиліть генетично модифіковані організми зазнають тотальної критики? Чи не з тієї вони серії, коли кажуть: очікувана користь вища за потенційну шкоду? І може, ці технології, пройшовши складний шлях демонізації, ще матимуть змогу стати на службу людству.