На свято Стрітення на небі з’явилася… вогняна свіча

Несподівано на світанку в небі (було 16,3 градуса морозу) над сонячним диском з’явився величезний темно-червоний світловий стовп, спрямований угору. Він викликав цікавість і водночас справляв гнітюче враження. Можливо, через те, що колір його був кривавий.

Сталося це на релігійне свято Стрітення Господнього. Старші жінки, які зранку поспішали в церкву, дивлячись на величезну свічу на небі, хрестилися. Тому й не дивно, що у прадавні часи оптичні явища подібного роду зазвичай тлумачили як погані знамення. Хоч пояснення цьому атмосферному явищу, яке по-науковому називається «сонячний стовп», просте. Його в холодному повітрі на світанку або при заході сонця можуть породити кристалики льоду, відбиваючи сонячне світло. Іноді вони, опускаючись з високих хмар, набувають плоскої форми. Опір повітря змушує їх при падінні займати горизонтальне положення. Сонячне світло, відбите так орієнтованими кристаликами, і створює ефект сонячної колони. Але церква це явище трактує інакше: вогняний стовп — ​пряма дорога до Бога, він з’являється тоді, коли помирає свята людина.

Якщо припустити, що це було знамення (бо сталося на свято Стрітення Господнього), то того року для любешівців воно було добрим. Адже стрітенська свічка, кажуть, допомагає.

Рано-вранці 15 лютого я виходив на подвір’я і з тривогою оглядав своє обійстя, адже живемо на березі Стоходу. Напередодні увечері метеорологи зареєстрували історичний максимум рівня води на ріці: 300 сантиметрів над умовним нулем! Вона останніми днями прибувала буквально на очах, навіть по 12 сантиметрів за добу! Така велика вода на нашій тихоплинній річці не реєструвалася з 1922 року, відколи ведуться постійні спостереження. Небачена досі повінь завдала багато лиха мешканцям cелища — ​затопила будівлі, худобу, городи. Залила вона і наш хлів, зупинилася на півдорозі до будинку.

…Спершу на небі нічого незвичайного не помітив. Лише ріка на морозі парувала. Та незабаром з вулиці прийшла схвильована невістка Ольга: «Батьку, ідіть-но подивіться на незвичайне небо». Я схопив фотоапарат і просто з ґанку почав знімати. Адже на півнеба розкинулася небачена досі свіча. На жаль, світлина, навіть кольорова, не передає всіх відтінків, а тим паче настрою від побаченого.

Сонце піднімалося все вище над горизонтом. Почав потроху світлішати й сонячний стовп, але його, як і раніше, було добре видно. Часом сяйво незвичайної свічки, як мені здавалося, перевищувало яскравість сонячного диска. Інколи видавалось, що навколо небесного світила з’являється червоний хрест. Він справді був: його добре видно на фотографіях. Великий сяючий сонячний диск мав дуже чіткі обриси. Колір — ​як стигле жито, яскраво-жовтий. А навколо було червоно-малинове обрамлення, точніше — ​корона. На жаль, фотоапарат цього не зафіксував.

Хоч метеорологи і стверджують, що сонячний стовп доволі часте оптичне явище в період морозної погоди, але я, пенсіонер, його побачив уперше в житті. Розпитував старожилів віком понад 80 років, але вони також нічого подібного раніше не бачили. Не чули про нього й від своїх батьків. Отже, не таке вже й часте це явище, принаймні в нас, на Волині.

Розглядаю фотографії й знову переконуюся: сонячний стовп разом із сонячним диском дуже схожий на величезну свічу на вранішньому небі. Вона віддзеркалювалася в незамерзлій воді Стоходу. Річка ж парувала. Я знімкував дивне явище 41 хвилину (це зафіксував мій електронний фотоапарат). Перша світлина була зроблена о 7 годині 46 хвилин.

Якщо припустити, що це було знамення (бо сталося на свято Стрітення Господнього), то того року для любешівців воно було добрим. Адже стрітенська свічка, кажуть, допомагає. Можливо, тому й велика вода в Стоході незабаром почала стрімко спадати.

… До розстрілу Майдану і початку кривавої агресії Росії залишалося ще три роки.

Петро КРАВЧУК, автор «Книги рекордів природи».

Передрук або відтворення у будь-якій формі матеріалів, розміщених на інтернет-сторінці «Волинь-нова» volyn.com.ua, без письмової згоди видання заборонено.