Сучасні телефони і планшети — «цифровий героїн» для дітей

«Я думала, що це навчальна гра»

Ніколас Кардарас наводить реальний приклад зі своєї практики. Його клієнтка Сьюзен купила 6–річному синові Джону айпад, коли він пішов у перший клас. «У школі починають використовувати планшети з молодших класів, і їхній вчитель технологій казав, що це допомагає в освітньому процесі», — розповідала жінка. Як і кожна мама, вона хотіла якнайкращого для свого білявого синочка, який любив книжки і бейсбол.

Сьюзен дозволяла Джону гратися в різні навчальні ігри на планшеті. Врешті–решт хлопчик відкрив для себе «Майнкрафт» — «щось на кшталт електронного лего». Згадуючи, яке задоволення приносила їй самій гра з пластиковими блоками в дитинстві, вона не забороняла синові годинами просиджувати біля екрана.

Спочатку жінка була спокійною за свою дитину. Звісно ж, зауважила, що програма не дуже схожа на лего, яке вона пам’ятала, в її улюбленій грі не доводилося вбивати тварин і шукати рідкісні мінерали для того, щоб вижити і досягти нового рівня. Але Джон так тішився, і в школі навіть був клуб «Mайнкрафт» — отож, що в цьому може бути поганого?

Сьюзен не заперечує того, що бачила зміни в дитині. Син все більше й більше зосереджувався на цій грі, втратив інтерес до бейсболу і читання, а також відмовлявся виконувати свої домашні обов’язки. Іноді вранці він міг встати і розповісти, що бачив кубічні форми у снах.

Коли поведінка хлопця почала погіршуватися, мати намагалася забрати у нього гаджет, але Джон бився в істериці. Напади бували дуже сильні, жінка відступала, заспокоюючи себе, що це — «навчальна гра».

Комп’ютерні генії своїх нащадків віддають у школи без техніки

Кажуть, що Стів Джобс — один із винахідників комп’ютера — не дозволяв своїм дітям користуватися подібною технікою. Керівники компаній та інженери Кремнієвої Долини віддають своїх дітей вчитися до школи Уолдорфа, де принципово не використовують гаджетів. І Сьюзен тепер розуміє, чому.

Якось вночі вона побачила свого сина в ліжку з широко розплющеними і налитими кров’ю очима, яких він не зводив з яскравого екрана планшета. Дитина мала такий вигляд, неначе її ввели у транс. Запанікувавши, жінка почала трясти Джона, намагаючись вивести його зі стану заціпеніння. А вранці вона повела малого до лікаря.

На думку Ніколаса Кардараса, планшети, смартфони і приставки — форма цифрових наркотиків. Сучасні дослідження підтверджують, що вони впливають на кору головного мозку, яка відповідає за виконавче функціонування, в тому числі і за імпульсний контроль, так само, як і кокаїн. Технології мають настільки збудливу дію, що підвищують рівень дофаміну — нейромедіатора, який забезпечує відчуття задоволення.

Технології мають настільки збудливу дію, що підвищують рівень дофаміну — нейромедіатора, який забезпечує відчуття задоволення.

Це — ефект залежності, через який доктор Пітер Уайброу, директор факультету неврології Каліфорнійського університету, назвав екрани «електронним кокаїном», а китайські дослідники — «цифровим героїном». Іншими словами — мозок вашої дитини, яка грає у комп’ютерні ігри, виглядає таким чином, ніби вона перебуває під дією наркотиків. Сотні клінічних досліджень доводять, що таке захоплення — шлях до депресії, тривожності, агресії і навіть неврастенічних наслідків, коли гравець втрачає зв’язок із реальністю.

— Я виявив, що легше лікувати героїнових і метамфетамінових наркоманів, аніж загублених в матриці відеогеймерів або залежних від «Фейс­буку» та інших соціальних мереж, — пише Ніколас Кардарас. — Коли людина перетинає цю межу — їй потрібне «переформатування», щоб запропонований лікарем вид терапії міг бути ефективним. У нашому випадку це означає — жодних комп’ютерів, смартфонів, планшетів. Кардинальні заходи навіть забороняють використання телевізора на період від 4 до 6 тижнів: саме стільки зазвичай потрібно, щоб занадто збуджена нервова система «перезапустилася».

Лікар–реабілітолог рекомендує не дозволяти дітям надто прив’язуватися до екранів гаджетів. Бажано, щоб і у школі учнів не заохочували користуватися планшетами хоча б до 10 років. Порозмовляйте відверто зі своєю дитиною про те, чому ви обмежуєте доступ до екранів.

Діти більше схильні до втечі від реальності, якщо відчувають себе самотніми, чужими, непотрібними, коли їм нудно та немає чим зайнятися. Але навіть у теплій родинній атмосфері малюк може потрапити в Матрицю, коли взаємодіє з гіпнотичними екранами. Відомо, що приблизно одна людина з 10 схильна до тієї або іншої форми залежності.

Сьюзен, про яку розповів Ніколас Кардарас, витратила 4 роки, щоб допомогти синові вирватися з полону залежності, навчитися розумно користуватися персональним комп’ютером і відновити інтерес до спорту та книг. Але вона розуміє, що рецидив може знову підкрастися…

Олена ГОРОБЧУК.