Як жителі найбільшого волинського села переходили до української церкви

Про те, як проходили збори вірян, розповіла районна газета «Полісся».

Напередодні в селі було проведено опитування. При цьому паралельно одні віряни збирали підписи за перехід у новостворену церкву, благословенну Вселенським патріархом Варфоломієм, а інші — щоб залишитися в УПЦ МП.

Опитавши у такий спосіб майже всіх з числа церковних прихожан, минулої неділі ініціативна група скликала збори парафіян Раківліського храму Благовіщення Пресвятої Богородиці. Притому у зібранні взяли участь як прихильники, так і противники переходу.

Ще до початку жителі почали гуртуватися біля входу в духовну святиню, чекати закінчення служби Божої. Загалом їх прийшло дуже багато, близько чотирьох-п’яти сотень, що й відмітив настоятель церкви села Раків Ліс протоієрей Микола Смолярчук. “Добре було б, щоб ми такі збори проводили щонеділі. То, може, деякі з наших односельчан частіше ходили б до храму”, — підкреслив панотець і закликав усіх до спільної молитви.

“Добре було б, щоб ми такі збори проводили щонеділі. То, може, деякі з наших односельчан частіше ходили б до храму”, — підкреслив панотець і закликав усіх до спільної молитви.

Далі слово взяла прихожанка Галина Панасюк:

— Ми маємо вже українську церкву. Не скажу, як вона зареєстрована. Може, і Московського патріархату! Бо, щоб там не казали, а підпорядкована вона саме Москві. Але за кілька місяців постане питання її перереєстрації — або на Православну Церкву України, або на Російську православну церкву в Україні.  Сьогодні перед нами нелегкий вибір. Але ми маємо його зробити. Найперше пропоную обрати людину, яка буде головувати на наших зборах. Наша ініціативна група пропонує на цю роль жителя села Йосипа Шевчика.

Ці слова жінки в гурті вірян зустріли неоднозначно. Одна жінка  закричала: “Не треба нам ніяких зборів. Хай буде як є!”.

Одна жінка  закричала: “Не треба нам ніяких зборів. Хай буде як є!”.

— Йдіть геть від церкви до клуба і там збирайтеся, — загукав ще один противник переходу.

— Не підемо нікуди, це і наша святиня, — прозвучало йому у відповідь.

У кожної із сторін були свої аргументи. При тому противники переходу були налаштовані агресивно. Серед них в основній масі були жіночки старшого віку та учасниці церковного хору.

— Серед нас — більшість людей, що постійно ходять до церкви. Ми стоїмо за істинно Христову православну церкву наших предків, дідів і прадідів. Напередодні я запитала у батюшки, щоб він пояснив, хто буде брати участь у зборах: релігійна община чи територіальна громада? Він відповів: “Читайте в оголошенні”. Ми вважаємо ці збори не правочинними. Чомусь їх проводять без єпархії, благочинного. Тому ми їх не підтримуємо. І не будемо голосувати, бо хочемо жити як і раніше в єдності, без сварок, — аргументувала Надія Гут.

Втихомирити пристрасті пробував сам батюшка Миколай, закликаючи до тиші і взаємоповаги. З гурту залунала церковна пісня. Обидва духівники церкви, які були присутні на зборах, тривалий час просто спостерігали за тим, що діється. Мотивуючи це тим, що люди самі мають визначитися. І лише, коли жителі наполегливо попросили їх озвучити свою позицію, то отець Ростислав взяв у руки мікрофона і зазначив, що в будь-якому випадку лишиться під омофором владики Онуфрія, тобто буде вірним УПЦ МП. Ці слова священнослужителя чималий гурт присутніх зустрів вигуками “Ганьба!” А ось слова батюшки Миколая про те, що він готовий підтримати вибір громади, навпаки присутні зустріли гучними оплесками.

Через перекрикування, протиріччя селянам все ж вдалося обрати голову, секретаря та лічильну комісію зборів. Після довгої полеміки, спроб криком нав’язати один одному свою позицію, люди  все-таки спробували голосувати, піднімаючи руки. Але результатів голосування ніхто не наважувався озвучувати. Можливо, тому, що людей зібралося дуже багато і точно підрахувати голоси було украй важко. Врешті на пропозицію жителя села Анатолія Сакидона, щоб бачити реальну картину хто “за” перехід, а хто “проти” цього, віряни погодилися розділитися на два табори: по одну сторону від церкви стали прихильники ПЦУ, по іншу — УПЦ. Але і це не дало відчутного результату. Адже серед гурту вірян, що були проти переходу до Православної Церкви України, було помічено чимало не місцевих жителів. А один з них навіть наважився підійти до мікрофона та висловив свою позицію: “Я в цій церкві вінчався, то буду за неї й стояти”. При тому до нього швидко поспішив один із прихильників переходу до ПЦУ та спробував виштовхати за межі церковного подвір’я. Але силового протистояння на території церкви не допустили присутні працівники поліції. Зрештою, люди ще довго не розходилися. Парафіяни УПЦ, з якими ми поспілкувались, запевнили, що серед тих, хто за перехід до ПЦУ, чимало в церкву взагалі не ходить. А ось інша сторона звинувачувала своїх опонентів у більш серйозному гріху. А саме, що вони на збори привели чимало не місцевих жителів (з Бузак і Каменя-Каширського), щоб знівелювати результат голосування на свою користь, а також свою частину підписів зібрали обманним способом.

— Вони мою невістку ввели в оману, — розповіла жителька Надія Муц. — Прийшли до хати, сказали, що за українську церкву. А насправді були противниками переходу.

— Вони мою невістку ввели в оману, — розповіла жителька Надія Муц. — Прийшли до хати, сказали, що за українську церкву. А насправді були противниками переходу. Просили, щоб і за чоловіка розписалася. Але вона відмовилася. Кажуть, що і у Камені так ходили. Який стосунок до нашої церкви мають жителі міста?  Хіба Бог вчить так робити? Вони стоять за московську церкву, а пенсії отримують українські ж.

Наприкінці  до гурту вийшла Галина Сус, секретар зборів, і повідомила, що загалом нараховано дві третини голосів парафіян, які підтримали, аби храм Благовіщення Пресвятої Богородиці долучився до ПЦУ. А ще вони мають списки жителів, які підтримують перехід, у яких значиться понад тисячу мешканців села Раків Ліс. А цього цілком вистачає, щоб перейти до Православної церкви України.

Наприкінці  до гурту вийшла Галина Сус, секретар зборів, і повідомила, що загалом нараховано дві третини голосів парафіян, які підтримали, аби храм Благовіщення Пресвятої Богородиці долучився до ПЦУ.

*  *  *

Сам перехід юридично було оформлено минулого понеділка. За словами протоієрея Миколи Смолярчука, правити в храмі, як і раніше, буде він.

— Відтепер наша церква в юрисдикції ПЦУ. Я лишаюсь настоятелем. Служити будемо так само, старослов’янською мовою, владика дозволив. Якщо люди захочуть, то богослужіння буду здійснювати  рідною українською мовою. У житті нашої громади змінилося лише одне — це підпорядкування. Решта у церковному житті лишається для нас без змін. Тож не треба боятися переходу, — підкреслив отець Миколай.

Олесь ФЕДОРОВИЧ, газета «Полісся».