Лікарка-доброволець із позивним Мама — жінка лютого в календарі «Women in the war»
Лариса Кирикович, мешканка селища Зарічне, що на Рівненщині, колишній керівник медичної служби 5–го батальйону Української добровольчої армії (на фото), яка врятувала сотні життів у найгарячіших точках зони бойових дій на Сході України, стала жінкою місяця в новому виданні «Women in the war» («Жінки на війні»). Її життєве кредо: «Ми прийшли воювати, щоб жити, а не помирати. І хоча б одне врятоване життя того варте»
«Незалежний медійний центр» відобразив на сторінках календаря «Women in the war» войовничих, відважних і тендітних представниць слабкої статі, які перевірили себе на міцність у зоні ООС: бійців, снайперів, медиків, волонтерів, журналісток — справжніх, сильних та незалежних.
Вражає, що, повернувшись із передової, вона змушена була поїхати на заробітки в Іспанію, бо роботи вдома так і не знайшла.
Лариса Кирикович, яка кілька років поспіль разом із чоловіком і сином перебувала в зоні бойових дій, стала першою в країні жінкою, яка отримала волонтерський орден «Народний герой України». Вражає, що, повернувшись із передової, вона змушена була поїхати на заробітки в Іспанію, бо роботи вдома так і не знайшла.
Валентин СТАВСЬКИЙ.
«Нашої дівчинки могло б не бути, якби не газета»
Публікація стала тією соломинкою, яку Господь посилає з неба
— Тато завше любив читати і передплачував кілька газет. Не раз вони лежали на столі, й за сніданком чи вечерею мимоволі всі чимось зацікавлювалися, — розповіла читачка. — Тоді ми ще не знали, що сестра вирішила зробити аборт. Дитину ще рано заводити, сказав їй чоловік. Цілу ніч вона не зімкнула очей, заварила на кухні міцну каву, а щоб погані думки не лізли в голову, розгорнула газету. А в ній — «Щоденник ненародженої дитини»…
«5 жовтня. Сьогодні почалося моє життя, хоча батьки ще не знають. Я дівчинка, у мене буде світле волосся й блакитні очі. Усе вже визначено, навіть те, що я любитиму квіти.
19 жовтня. Дехто вважає, що я ще не людина. Але крихта хліба є хлібом.
23 жовтня. Я уже вмію відкривати ротик. Через рік я навчуся сміятися, говорити і моїм першим словом буде «мама».
25 жовтня. Сьогодні почало битися моє серце!
2 листопада. Я щодня потрошку росту. Мої ручки і ніжки стають, як ваші!
12 листопада. У мене є пальчики. Я зможу гладити ними мамине волосся.
20 листопада. Тільки сьогодні лікар сказав мамі, що я живу під її серцем. Яка вона, напевно, щаслива!
23 листопада. Мої тато і мама, мабуть, вже думають, як мене назвати.
10 грудня. У мене росте волосся — гладке, світле і блискуче.
13 грудня. Я вже трохи бачу. Коли мама принесе мене у світ, він буде повен сонячного світла і квітів.
24 грудня. Цікаво, чи чує мама тихий стукіт мого серця? У вас буде здорова маленька донечка, мамо і тату!
28 грудня. Сьогодні моя мама мене вбила»…
«Звісно, моя сестра передумала, — порушила жінка незручну паузу. — А чоловік дізнався, коли важко було приховувати вагітність. Але тепер це вже не має значення. Головне, що в них народилася донечка, яку вони безмежно люблять і здригаються при думці, що її могло б не бути, якби не та газета і щоденник…»
Лариса ЗАНЮК.
Вони закохались під свистом куль
Обоє прийшли на Майдан студентами. Вона — майбутній політолог, родом із Дніпра, він — майбутній художник з Івано–Франківська. Аліна Михайлова і Дмитро Коцюбайло зустрілися на війні
Ця історія на сторінці багодійного фонду «Повернись живим» у «Фейсбуці» змушує усміхатися, бо й там, де розриваються снаряди і дихає смерть, живе любов. Аліна після Революції гідності працювала в організації «Армія SOS». Але у 2016–му загинув на фронті її близький друг, і дівчина записалася на курси госпітальєрів, усвідомлюючи, що потрібно щось змінювати у своєму житті. Отак вона потрапила на фронт.
Ця історія на сторінці багодійного фонду «Повернись живим» у «Фейсбуці» змушує усміхатися, бо й там, де розриваються снаряди і дихає смерть, живе любов.
«Я знала: якщо зможу перемогти страх, то зможу врятувати чиєсь життя», — говорить дівчина. З її рішенням змирилась і мама, яка сьогодні теж допомагає сім`ям загиблих військових. Із Дмитром Аліна зустрілась в Авдіївці. Вона й раніше чула про командира з позивним Да Вінчі. Їхні почуття загартовані в боях та випробувані війною.
«Мене інколи запитують, чи є у нас інше життя, крім фронту. Ну, звичайно, є. Їздимо до батьків, ходимо в кіно… Все, як у молодих людей», — усміхається дівчина.
Весілля закохані не планують, а от вінчання… Це — святе! Лише з вірою в перемогу і з Богом у серці. І на війні, і в сімейному житті.
Людмила ВЛАСЮК.
27 лютого
Сонце (схід — 7.10, захід — 17.54, тривалість дня — 10.44).
Місяць у Стрільці. 22–23 дні Місяця.
Іменинники: Георгій, Кирило, Костянтин, Михайло, Федір.
28 лютого
Сонце (схід — 7.08, захід — 17.56, тривалість дня — 10.48).
Місяць у Стрільці, Козерозі. 23–24 дні Місяця.
Іменинники: Олексій, Арсеній, Софія.
Золоті слова
«Вираз, який ви носите на обличчі, куди важливіший за одяг, який ви одягаєте на себе».
Дейл Карнегі,
американський психолог, педагог, письменник.
«Вже весна наступає за мить…»
Слухаючи ці слова з пісні Святослава Вакарчука, замислюєшся над сьогоденням і початком нового життя, яке сонячними променями вже зазирає в наші вікна
А за прогнозом чергового синоптика Волинського обласного гідрометеоцентру Світлани Дриганюк, 27 лютого — мінлива хмарність, переважно без істотних опадів. Вітер північний, 5–10 метрів за секунду. Температура повітря вночі від мінус 3 до плюс 2 градусів, удень — від 0 до 5 вище нуля. 28–го — мінлива хмарність, без істотних опадів. Вітер західний, пориви 7–12, місцями — 15–20 метрів за секунду. Температура повітря вночі від мінус 3 до 2 градусів із позначкою «плюс», удень — 5–10 градусів тепла.
За багаторічними спостереженнями, найтепліше 27 лютого було 2002 року — плюс 13, найхолодніше — 1963–го — мінус 29 градусів.
В Рівному 27 лютого протягом усього дня погода буде похмурою. Без опадів. Температура повітря – від 0 до 2 градусів тепла, 28 лютого – від 0 до 9 градусів із позначкою «плюс».
