Прямо про делікатне
— Пригайдай–но свій досвід! Звідки найбільше дитина черпає інформацію про інтимні стосунки, і цікаво, в якому віці найбільше? — запитала старшого сина. — У школі, від однокласників, десь другий–третій клас. Так що твоя доця–четвертокласниця вже все знає! — він зумисне напустив побільше іронії, бо ж невідомо, що тій мамі ще закортить спитати…
Я прикладаю відповідь до вже почутого від малої — таки правий. Єдине що — коли він був у такому віці, то мобілки з інтернетом були рідкістю. Згадалося, як принесла своїм хлопцям популярну книгу «Відверта розмова про «Це». (Підручник про статеві стосунки, на вік 6–9 років, про особливості будови тіла хлопчика і дівчинки, великі малюнки, небагато тексту.) Мої діти тільки хмикнули: мовляв, запізнилася ти, мамо! Молодший тоді був у 5–му класі. Менше з тим, якщо ви переймаєтеся темою і такого виховання своїх дітей (а психологи світу радять перейматися, бо це готовність дитини розуміти сексуальні стосунки, берегти себе і створювати свої), можете спілкуватися зі спеціальною книгою. Благо, книгарень вистачає, та й інтернет — не тільки у дітей. Коли говорити з дитиною про її тіло і про те, звідки беруться діти? Коли ви самі будете до того готові. (Але до 14 дитина основну інформацію, сценарії та сигнали вже зібрала.) Привід — для старших — фільм, книга, «ой, я тут по радіо почула, у соцмережах мене зачепило…», ну, а малі і так питають, де беруться діти. Пояснюйте дуже спокійно, упевнено та правдиво, без капусти й лелек. Не біймося слів, це всього лише терміни. Найменші мають право знати про те, що дівчатка відрізняються від хлопчиків, як відрізняються. Ніяких довгих промов, чіткі й короткі пояснення. У дитячій пам’яті лишиться тільки те, що дитя збагнуло. Принагідно скажіть важливе для соціального життя: ми називаємо деякі органи інтимними тому, що не дозволяємо нікому чужому ними цікавитися. Якщо хтось, окрім батьків, порушує це важливе правило, треба голосно зупинити, кричати, втікати, повідомляти про це.
Ніяких довгих промов, чіткі й короткі пояснення. У дитячій пам’яті лишиться тільки те, що дитя збагнуло.
Буває і що застанете дитину за вивченням своїх органів — це властиво з дволітнього віку (першовідкривання), у старшому віці грою зі своїми органами, за статистикою, займається 90 % дітей (хоча і почуваються винними). Моя улюблена психотерапевтка Світлана Ройз у таких ситуаціях радить у жодному разі не репетувати і не робити страшні очі: можна травмувати дитину на все її життя. Знайте, що такі дії є природним етапом розвитку, не дозволяйте собі думати нісенітниць на кшталт, що це от перший сигнал про розбещеність, ненормальність, не випускайте на обличчя гидливості. Ця ситуація зовсім «не про те». Слова про «погано, брудно» забудьте — таке приголомшує, запам’ятовується і може впливати на стосунки у молодості. Що ж робити? Якщо мале — переключіть увагу на інше, легенько візьміть ручку і дайте іграшку. Дорослішим допоможіть підібрати секції фізичного розвитку. В кожному разі син чи донька мають знати, що ви любите їх і готові розуміти.
А ще статеве виховання — це спостереження за стосунками мами і тата: їх обопільними усмішками, обіймами, добрими словами і дотиками підтримки. Діти «січуть» на льоту. Наостанок скажу, що вже згадувана психотерапевт Світлана Ройз, до якої шикуються величезні черги клієнтів і яка проводить безплатні групові заняття для вчителів про «навколошкільне дитиноведення», підсумувала якось: переважна більшість батьків не готова і боїться розповідати дітям про секс. Що ми робимо, якщо дуже–дуже не хочеться, але треба? Я — беру паузу, підзаряджаюсь улюбленим читанням — і до роботи! Писати про це теж непросто, особливо якщо ти з покоління «минулого століття», але дуже вже наполягав один шановний читач «Цікавої газети».
Отож, хочете знати, чому дівчатка так хочуть одружитися з татами, а сини — з мамами — це теж про статеве виховання — читайте наступний номер і, певна річ, пишіть: [email protected] або ж [email protected].
