«Я поставила ці троянди у підсолоджену воду, й вони довго не в’янули…»

 Лариса ДУХНЕВИЧ,

 головний лікар Луцької міської клінічної лікарні

(м. Луцьк):

— Сьогодні дехто піддає сумніву доцільність святкування 8 Березня, але для більшості жінок цей день асоціюється з весною, світлими надіями, теплими почуттями, гарним настроєм… Я, наприклад, досі пам’ятаю перші підсніжники, які мені, шістнадцятирічній, подарували на 8 Березня. У часи моєї юності напровесні такого великого вибору квітів, як нині, не було. І дефіцитний тендітний тюльпанчик приносив стільки позитивних емоцій, стільки радості, що не забути й через роки.

У нашому колективі дві третини працівників — ​представниці прекрасної статі. Хоча лікарі-чоловіки й намагаються 8 Березня брати на себе чергування, все ж багатьом жінкам цього дня доведеться працювати. Тому хочеться, щоб свято для жителів Луцька, а відтак і для наших працівників не було затьмарене хворобами, травмами, проблемами. Хочу побажати усім волинянкам миру, добробуту, стабільності, а медикам — ​змін на краще у галузі охорони здоров’я.

 

 

 Зіновія ЛЕЩЕНКО,

 начальник Управління освіти Луцької міської ради (м. Луцьк):

— Як кожна жінка, чекаю весни в душі, відчуттях, сприйняттях, емоціях, бо не асоціюю це свято з певними історичними подіями, а просто люблю цю пору року. Всім жінкам бажаю справжньої весни у домі, в серці і в стосунках. Чи святкуємо в родині 8 Березня? Та просто даруємо одне одному гарний настрій, бо хоч би один день у році маємо відчути себе Жінками, бути в центрі уваги. Звісно, є День матері, але не всім випало щастя материнства, а жити в гармонії зі світом хочеться кожній, то коли найкраще це свято відзначати, як не навесні? Для мене найбільшим скарбом є мої дорослі діти. Люблю послуговуватися фразою: «Ніщо так не прикрашає жінку, як красень-син поруч», а своїй доні бажаю бути щасливою усміхненою і будь-якої пори в душі мати весну. Зичу здоров’я своїй старенькій мамі, яка хвилюється за нас, а ми — ​за неї. І нехай збудеться найзаповітніше бажання кожної жінки-матері — ​щоб настав мир у державі.

 

 

Наталія,

парамедик 5-го окремого батальйону Української добровольчої армії з позивним Діва (Чернігівська область):

— А ви як сприймаєте 8 Березня? Знаєте, що воно насправді означає? Це свято, яке має бути у жінки щодня, я не відношу його до якоїсь однієї конкретної дати в календарі. Його можна і в квітні, і в травні відзначати. Жінка має відчувати любов і турботу постійно, тому не пов’язую свої спогади лише з цим днем.

Щоранку я прокидаюсь і чекаю чогось особливого: щоб закінчилася війна і всі території, захоплені ворогом, повернулись до складу нашої держави. Хочу, аби загарбники залишили нас у спокої, хай вони з Богом повертаються на свою землю. Щоб було мирне небо над Україною — це моє єдине бажання.

 

  Людмила ПРИХОДЬКО,

народна артистка України (м. Луцьк):

— Чудово пам’ятаю, як подзвонив до мене голова обласної ради 1991–1992 років Володимир Блаженчук напередодні свята і каже: «Ми тут сидимо і вирішуємо, що вам подарувати». А я ще подумала: може, вазу якусь гарну вручать чи щось таке. І тут він мене вітає зі званням заслуженої артистки. Я розплакалася, адже такого подарунка мені ще ніхто не робив. Згодом звання народної артистки також перед восьмим отримала. Тож для мене цілий березень пов’язаний із приємними моментами у житті. Тепер же не стільки від свята, як від цьогорічних виборів, чекаю лише гарних перемін.

 

 Лариса РУДУСЬ, начальник Шклинського відділення зв’язку

(с. Шклинь Горохівського району):

— Цей день пам’ятний мені з дитинства — ​з тих років, коли свято нам із мамою організовував тато. Він дарував цукерки, парфуми. А ще міг у час суцільного дефіциту набачити десь і купити якусь річ й приберегти до цієї дати. Але найбільш пам’ятним 8 Березня залишилося на згадці, коли Шклинське відділення належало до Центру поштового зв’язку, який був у Горохові. Тодішній його начальник Петро Рузак умів організувати свято. Був концерт, вітання, зокрема тим, хто добився кращих успіхів у роботі. Була нагода зустрітися з відомими волинськими артистами, яких запрошували на торжество.

А щодо цьогорічного свята, то чекаю чергового сюрпризу від чоловіка і сина. Вони завжди дарують не те, що мені потрібне (це я сама купую), а те, чим можуть здивувати. Наприклад, одержу такі парфуми, на які, як і багато жінок, економних за своєю суттю, не розкошелюсь. Але насамперед хотілося б, щоб нинішньої весни в Україну прийшов мир і спокій.

 

 Ганна СЕРНЮК, директор школи

(с. Городець Володимирецького району Рівненської області):

— Найбільше мені запам’яталося минулорічне свято 8 Березня. Я отримала несподіваний та розкішний подарунок — ​величезний букет, у якому була 61 троянда. Дуже люблю ці квіти. Це так мене привітали колеги і з жіночим святом, і з днем народження, який минув раніше, але його не святкувала, бо була в лікарні. Я поставила ці троянди у підсолоджену воду, й вони довго не в’янули. Цьогоріч на свято не хочу якихось особливих подарунків, а прошу в Бога здоров’я для всієї моєї родини.

 

  Оксана СТАНИЦЬКА, директор

ТзОВ «Нікос-тур» (м. Нововолинськ):

— Насамперед скажу, що 8 Березня у мене і моєї сім’ї більше асоціюється зі святом весни, краси й жінок, святом пробудження природи. Ми його завжди намагалися відзначати по-особливому. Але найбільш пам’ятним був рік, коли в березневі дні відпочивали в Карпатах. 8-го потрапили якраз на відкриття сучасного оздоровчо-рекреаційного комплексу «Косино». Там усіх зустрічав ансамбль скрипалів, який виконував ліричні музичні композиції, а кожній жінці вручали красиві тюльпани. Було надзвичайно приємно.

Чого чекаю від нинішнього свята? Уваги та квітів від чоловіків! А ще хотіла б політати на… повітряній кулі. Торік була свідком, як це роблять інші, з їхніх слів, це захопливо і класно. Поки що чоловік утримується зробити мені такий сюрприз (сміється), каже, що трохи страшно. Але я люблю екстрим, багато чого з такого розряду випробувала, переважно на воді. Тому й це, гадаю, запросто зробила б. Та й їхати далеко не потрібно — ​всього кілька кілометрів від Львова. Тому надіюся, що моя мрія здійсниться. Адже в житті треба все спробувати.

 

  Ірина ФАРІОН,

член політради ВО «Свобода», народний депутат України VII скликання (м. Львів):

— Я не святкую 8 Березня, це не має нічого спільного з українськими традиціями. Оскільки то був «совєтскій» вихідний, ми збиралися з дівчатами в хаті, пили каву, реготали з «бабів», яким потрібно, щоб їх у цей день вітали. Ми належали до тих, кого вітали незалежно від спеціальної дати в календарі. Це щастя, що тепер притомна частина суспільства від цього звільнилася. Я також не сприймаю 8 Березня як день захисту прав жінок, бо тоді коли день захисту прав чоловіків? Жінка що — ​неповносправна? Для чого їй особливі преференції? Борись, рухайся, досягай чогось — ​не хочеш, не роби цього. Права українок завжди були закладені у національній ідеї. Жінка формувала світогляд дітей, впливала на світогляд чоловіка. Це те, що зараз та дурнувата «гендернота» руйнує, намагаючись знищити засади традиційної родини та інше.

Бліц провели Алла ЛІСОВА, Галина СВІТЛІКОВСЬКА, Катерина ЗУБЧУК, Людмила ВЛАСЮК, Лариса ЗАНЮК, Кость ГАРБАРЧУК, Олександр ДУРМАНЕНКО, Олег КРИШТОФ.