Ви клюнули на «Стоит над горою Альоша», а це була… знову наша пастка хороша!
«Їхали ми в поїзді і потрапила нам у руки «Цікава газета». Я побачила, що там є конкурс — відгадати ім’я хлопчика. І ми, всі пасажири, стали над ним думати. Зрештою я прислухалася до дідуся, який їхав у нашому вагоні, коли він нагадав слова: «Стоит над горою Альоша — в Болгарии русский солдат». Тобто це ім’я — Олексій». Читаючи такі варіанти відповідей чи в листах, чи в есемесках, я з усмішкою почесував свій нівроку гарбузячий животик і потирав долоні: «Клюнули-таки, рідненькі, клюнули на мою приманку…»
Але годі співати самому собі дифірамби — час нагадати запитання, відповідь на яке ми вже почали обговорювати. Тим паче, що знавці хорошої літератури, на щастя, в цій країні Україні ще не перевелися.
«Гарбуз із секретом» — 6 (2019)
Друзі, не знаю як молодше покоління, а старше точно пам’ятає пісню про трьох танкістів, трьох веселих друзів… А ми ж пропонуємо вам згадати знаменитий вірш часів Другої світової війни, який в СРСР вивчали в школі, про трьох танкістів і… хлопчика. З книгою та фільмом «Чотири танкісти і собака» — не плутати. Так-от: під час бою хлопчина підказав військовим, де стоїть ворожа гармата. Запитання: як звати того малого з вірша? До речі, цим ім’ям часто називають пам’ятники солдатів по всьому світі.
Яке слово-ім’я ми заховали у гарбузі?
Тож перед тим, як оголосити правильну відповідь, скажу, що знайшлося-таки 12 розумників, яким мені нічого не залишалося, як тільки зааплодувати. І найгучніше — цій історії.
«У далекому 2002 році, коли закінчував навчання в училищі культури за спеціальністю «Режисер видовищно-театралізованих заходів», мене запросили в якості ведучого масового заходу до Дня Перемоги у місті Білопілля Сумської області. Це був перший виступ перед такою аудиторією. Дуже хвилювався, але потім опанував себе, адже розумів, що від мого настрою залежить атмосфера заходу в цілому…
Святковий концерт, що проходив на центральній площі міста, розпочався звично зі спогадів очевидців, які перемежовувалися музичними номерами. І вже десь у середині заходу, коли здавалося б ніщо не завадить гарному фіналу, стався непередбачуваний момент: директорка Будинку культури повідомила, що у солістки, яка мала виходити на сцену, зламався підбор, тому поки знайдуть заміну, я маю заповнити паузу.
Мене охопила паніка. Як?! Чим?! Це нікого не хвилювало, всі говорили: «Ти ж майбутній професіонал, от і придумай щось»…
Знайшлося-таки 12 розумників, яким мені нічого не залишалося, як тільки зааплодувати.
Перша гадка — може, кілька гуморесок прочитати? У мене вони добре виходять, адже і під час війни гумористів вистачало. Так і вирішую. Йду на сцену. І тут… Мене осінило. Ніби якісь вищі сили дали знак, і я згадав вірш-баладу Олександра Твардовського «Рассказ танкиста» про сміливого хлопчика, ім’я якого танкіст забув запитати:
…Был трудный бой. Всё нынче, как спросонку,
И только не могу себе простить:
Из тысяч лиц узнал бы я мальчонку,
Но как зовут, забыл его спросить.
Як його читав — не пам’ятаю. Лише згодом, коли показали відеозапис, почув, що перед декламуванням вірша промовив: «Невідомий солдат… Скільки їх — невідомо! Під час війни ми втратили кожного шостого жителя. Чи не у всіх населених пунктах є меморіальні знаки чи братська могила загиблих воїнів. А скільки їх так і залишилися невідомими солдатами!?»…
З цього часу «Рассказ танкиста» став для мене не лише одним з найулюбленіших віршів про Другу світову війну, а й першою сходинкою у професійній кар’єрі», — написав наш колега, нині заступник головного редактора газети «Білопільщина» Білопільського району Сумської області Сергій Зубко, який і отримає заслужено 150 гривень за найкращу історію пошуку відповіді — «НЕВІДОМЕ ІМ’Я».
А по 100 гривень, згідно з нашим жеребкування серед 12 авторів із правильними есемесками, яке провела енергійна голова Горохівської райдержадміністрації Юлія Юріївна Гринчук, дістануться Марії Книш із села Смідин Старовижівського району Волинської області («Якщо чесно, то допоміг відгадати брат Михайло Книш, який працює викладачем фізики у гірничо-економічному коледжі міста Червоноград Львівської області») і Наталія Босак із села Житнівка Камінь-Каширського району Волині («Чоловік Федір згадав, як у школі цей вірш вчили»).
Переможців просимо надіслати на адресу редакції копії першої та другої сторінок паспорта та ідентифікаційного коду.
А нам час оголошувати нове завдання.
«Гарбуз із секретом» — 10 (2019)
Ще трішки — і ви подумки проситимете, аби при зустрічі з цим Іваном він поставив би вам втішний діагноз на рік. Хоча заключення від цього народного знахаря може бути досить пікантним…
Бо цей дивний веселик Іван справді на всі руки мастак: і хмари вміє розганяти (так кажуть друзі за Бугом), і мчить на вогонь… Сам ще й електрик, і будівельник, і просто в полі любить попрацювати, ще й чуйна няня, хоч іноді й безжальна…
А який знавець французької кухні! Недарма ж є супертуристом — майже всі визначні місця України вивчив (але, як і Грицько Гарбуз, не був у Криму), а ще полюбляє Індію, Судан, Ефіопію, ПАР… А якщо ви захочете подорожувати країною знаменитого Арвідаса, то обов’язково вибирайте місця, де чим більше таких Іванів — тоді комфорт гарантовано. І прямо там, як правило, стається те, про що так файно наш Дзідзьо оспівав…
Чиє фото ми заховали у гарбузі?
Слово-відповідь треба надіслати до 21 березня тільки у вигляді sms-повідомлення на номери: 0501354776 і 0672829775 (наприклад: «Відро», «Три яблука», «Ірина Геращенко»).
Увага: з одного номера можна відправити лише одне sms! Цей номер і братиме участь у жеребкуванні в розіграші призових 200 гривень, якщо правильних відповідей буде більше двох.
А ще спеціальний приз — 150 гривень — отримає той, хто в листі на поштову адресу (43 025, Луцьк, просп. Волі, 13) чи електронну [email protected] найяскравіше опише, як шукав чи шукали правильну відповідь.
P. S. Нарешті обізвалися скарбошукачі з країв Великої і Малої Глуш Любешівського району Волині. І ще як обізвалися!!! Але як саме — вже у наступному номері. ☺
Грицько ГАРБУЗ.
