Автор нового видання і 85-літній ювіляр Дмитро Корнелюк.
Ще 20 років тому архієпископ Симеон сказав краєзнавцю Дмитру Корнелюку: «Приставка Московський патріархат скоро у нас відпаде»
Про це ковельський літописець розповів на презентації своєї книги «Вогонь дерзання»
…Тримаю в руках солідну за обсягом книгу Дмитра Корнелюка «Духовне небо Волині». Побачила вона світ десять років тому і була у співзвуччі з тою порою, черговою сходинкою автора у громадсько–релігійній тематиці, яка потребує ґрунтовних знань релігії, політики, громадської думки у розвої країни. Це була пора становлення УПЦ Київського патріархату при досить міцних позиціях УПЦ Московського патріархату. Назву УПЦ багато вірян сприймало в буквальному розумінні і це маскування вдало підігрівалось церквою. Хоч насправді УПЦ була і є частиною РПЦ як невіддільної частини державного організму Московії. Книга вийшла з благословення предстоятелів головних релігійних конфесій Волині. Один із розділів автор виклично прогнозовано назвав: «Українській Помісній Церкві — бути!» Ця впевненість у нього визріла давно, коли він став ґрунтовно досліджувати історію української церкви.
— Ще до цього я видав кілька книг, — ділився спогадами автор на недавній презентації нового видання «Вогонь дерзання». — Мою позицію щодо автокефальної церкви України підтримав, як не дивно, тодішній архієпископ Володимир–Волинський і Ковельський УПЦ Симеон (Шостацький), коли ще у 1999 році благословив і посприяв виданню «Уроки християнської моралі». До назви УПЦ в заголовку я додав її приналежність до московської церкви. Владика, нині митрополит Вінницький і Барський, прочитав, трохи подумав і каже: «Хай буде. Ця приставка скоро відпаде». Ці пророчі слова сказав той самий високоранговий священнослужитель УПЦ МП, який рішуче приєднався до відродження автокефальної ПЦУ.
Власне, чи не першим на Волині Дмитро Корнелюк став активним реалізатором впровадження у школах уроків християнської етики. І це не лише книги, яких уже видав десять, а й «круглі столи» за участю педагогів, священнослужителів, держслужбовців. Послідовно і наполегливо автор подає втілення цієї ідеї в життя як важливої для суспільства, особливо для молоді. Його дуже турбує падіння моралі, духовності. Бо це воно, молоде покоління, будуватиме майбутню Україну.
Ця книга не лише для вчителів, учнів, священно-служителів, а й для батьків, які формують світогляд дитини.
Про актуальність проблеми свідчить і презентація книги «Вогонь дерзання», що нещодавно відбулась у будинку «Просвіти» у Ковелі. Великий зал був майже заповнений переважно молодими людьми. У виступах прозвучала не лише позитивна оцінка видання, а й побажання автору розвивати цю тему. Зміст нової книги — в основному розповіді про будителів свідомості, людей неспокійних, які безкорисливо віддають суспільству свої інтелектуальні, творчі, організаційні, матеріальні можливості.
— До таких людей треба найперше віднести автора, — відзначив у виступі голова Ковельської районної ради Андрій Броїло. — Він із тих небайдужих особистостей, які нам підказують, де є невирішені проблеми у сфері моралі, духовності.
«Ця книга не лише для вчителів, учнів, священнослужителів, а й для батьків, які формують світогляд дитини». Так оцінили видання начальник Ковельського міського управління освіти Віктор Бичковський, священники ПЦУ Ростислав Дідух та Станіслав Безпалов. Редактор газети «Вісті Ковельщини», заслужений журналіст України Микола Вельма, який редагував кілька книг автора, поділився спогадами, як зароджувалась і реалізувалась ідея нелегкої і делікатної теми. Головний редактор популярної обласної газети «Волинь», її «доньки» «Цікавої газети на вихідні» і двох місячників — «Читанка для всіх» і «Так ніхто не кохав» Олександр Згоранець та автор цих рядків, які були запрошені на презентацію, відзначили актуальність проблеми, яку досліджує і впроваджує Дмитро Корнелюк. Олександр Олександрович вручив автору і недавньому ювіляру ікону Святого Миколая Чудотворця.
Бо ж наші недруги — спецслужби і церква держави–агресора — активізували зусилля, спрямовані на міжконфесійний розбрат, аби завадити своїм вірянам перейти під омофор ПЦУ. Це провокації, інсинуації, спотворена історія.
Майже всі виступи пронизувала тема зміцнення автокефальної канонічної ПЦУ, підтвердженої Томосом Вселенського Патріарха, найважливішим для церкви документом, якого ні у РПЦ, ні в УПЦ МП нема, потребу зміцнення відродженої Церкви. Бо ж наші недруги — спецслужби і церква держави–агресора — активізували зусилля, спрямовані на міжконфесійний розбрат, аби завадити своїм вірянам перейти під омофор ПЦУ. Це провокації, інсинуації, спотворена історія. Попри все цей процес незворотний, хоча значна частина парафіян ще не долучилась до рідної церкви. Це ті, хто не бачить загрози від «руского міра», не хоче знати правдивої історії України та її справжньої Церкви. Тож їм треба допомогти позбутись ілюзій щодо УПЦ МП, яка маскується під українську, хоч є складовою РПЦ. І тоді, коли вітер історичної правди вивітрить із голів ідеї «руского міра», над Україною духовне небо стане чистим.
Вогонь дерзання, теплота, майстерність відчувались і у виступах церковних, світських хорів, окремих виконавців. Справжнім відкриттям для багатьох став талант внучки автора книги Ірини Корнелюк (на сцені їй акомпанував тато, керівник ансамблю «Поліський дивоцвіт» і син ювіляра Олег Корнелюк), яка виконала пісню «Україна — це я. Україна — це ми». Не перебільшуючи, вона достойна всеукраїнської сцени.
Андрій БОНДАРЧУК,
народний депутат України
І скликання, Почесний громадянин Волині і Луцька
