Живеш у громаді — працюй так, щоб перед нею було про що відзвітувати.
Олександр КВАТИРКО: «У 2019 році головне завдання — вистояти»
Незабаром українців очікує відразу дві кампанії — вибори Президента та парламенту. А політики часто спекулюють на темі лісового господарства, аби отримати дивіденди в очах потенційних виборців. Очевидно, цьогоріч подібних «експертів» галузі буде ще більше
У таких умовах працювати дуже непросто. Лісівники, які звикли доводити свою «профпридатність» копіткою роботою, мусять уміти давати відсіч словом, адже стають заручниками політики, популістських законопроектів та передвиборчих обіцянок.
Ще одна проблема — бажання зацікавлених людей видати за головних ворогів лісу… самих лісівників! Відповідь на запитання, хто більше шкодить лісам — короїди чи популісти, дасть лише час, якого, на жаль, нема, адже під загрозою може опинитися одна з небагатьох «живих» галузей економіки. Зважаючи на такі реалії, лісам та трудовим колективам, які їх оберігають, потрібно вижити.
Про те, як живе, чи все ж виживає у досить складний час лісова галузь, розмовляємо з Олександром Кватирком (на фото) — очільником Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства.
«Середня зарплата наших працівників – 10 тисяч гривень»
— Пане Олександре, відомо, що у 2019-й українські лісівники увійшли з низкою законодавчих обмежень, значна частина яких цілеспрямовано перетворює галузь у збиткову. Як виживали у році минулому?
— Виживали через збільшення обсягу і глибини власної переробки, розвиток побічного користування, вкладання коштів у модернізацію, щоб мати плацдарм на майбутнє. Загалом на сьогодні всі підприємства галузі вчаться заробляти гроші, шукати замовників в Україні. Це означає — виходити за межі кабінетів, їздити в пошуках клієнтів. Кожен директор лісгоспу, відповідаючи за сотні працівників, знає, що він повинен знайти збут у себе, передусім у країні. Ми готувалися до цього не лише у 2018-му році, ставили нове обладнання, модернізувалися. Будемо зберігати робочі місця та належні умови праці для людей, займемось екологією і енергозбереженням. Отож в області скрізь кипить робота: ремонтуємо, модернізуємо, утеплюємо і маємо результати.
— На Волині досить непогана «лісова економіка», про яку говорилося, зокрема, і на підсумковій нараді за 2018-й, що декілька тижнів тому відбулася в управлінні. Для тих, хто не ознайомлений з основними економічними показниками волинських лісівників, розкажіть про них.
— За ці роки у непростих умовах змогли не лише повною мірою забезпечувати та виконувати всі основні лісогосподарські завдання, покладені на нас державою, ми стали розвиватися. Навіть більше: лісогосподарські підприємства (я вважаю цілком заслужено) отримали і з року в рік підтверджують статус економічно ефективних, бюджетоутворюючих, соціально відповідальних. Якщо говорити мовою цифр, то зазначу, що маємо загалом 24 мільйони 927 тисяч гривень чистого прибутку.
— Держава не фінансує лісову галузь. У важких умовах, в які її загнали, лісові господарства функціонують, а інколи, на жаль, і виживають за рахунок реалізації продукції. Які реальні прибутки лісгоспів?
— Наші лісгоспи отримали 1 мільярд 252 мільйони 479 тисяч гривень чистого доходу, це на понад 285 мільйонів більше, ніж протягом аналогічного періоду 2018-го. Традиційним джерелом надходження коштів є дохід від реалізації лісопродукції. За поточний рік він становить понад 720 мільйонів гривень. Високий і дохід від реалізації продукції переробки — 492 мільйони 569 тисяч гривень.
— Як щодо ситуації із зарплатами? Для прикордонної Волині це теж дуже важливе питання, адже багато працівників може фактично без перешкод податися до Польщі та інших країн Європи.
— Звісно, аби втримати їх, про заробітні плати мусимо думати. Протягом цього року нам вдалося її підвищити на 25%. Так, середня зарплата лісівників за 2018-й рік становить 10 тисяч гривень.
— Олександре Михайловичу, лісгоспи завжди були бюджетоутворюючими підприємствами, які суттєво підтримують нашу економіку. Яка ситуація з податками?
— Загальна сума річних податків — 325 мільйонів 900 тисяч гривень. Зокрема, 132,2 мільйона гривень надійшло до Державного бюджету, 112,5 мільйона — це податки та платежі до місцевих бюджетів. Тобто понад 112 мільйонів отримали бюджети населених пунктів Волині.
Волинських лісівників в особі Олександра Кватирка нагороджено відзнакою Федерації профспілок України «За розвиток соціального партнерства».
«На темі лісу можна зробити дешевий піар, чим багато хто і зловживає»
— Минулого року відкрили кілька цехів переробки. У зв’язку з новими правилами гри вони будуть прибутковими?
— Саме завдяки їй Волинь і рятується. Лише переробка гарантує економічну стабільність підприємств. Якби не вона, то не думаю, що можна було б втриматися на плаву. Ми переробляємо 35% деревини. За сьогоднішніх умов у нас немає іншої можливості реалізувати ресурс, який беремо із санітарних рубок. Усі нові лінії запущені і працюють. Економічний ефект від цього є. Замість того, щоб переводити деревину у дрова паливні, віддавати на заводи у переробку щепи, виготовляємо дошку.
— Податкам, які платять лісгоспи, рада кожна волинська громада. Попри це, у минулому році неодноразово були інциденти — і перекриття доріг, і зупинення транспорту, який перевозив деревину. Траплялись і прямі звинувачення лісівників у тому, що вони залишають громаду без лісу. Чим пояснити такі суперечності у ставленні до лісівників?
Загальна сума річних податків — 325 мільйонів 900 тисяч гривень. Зокрема, 132,2 мільйона гривень надійшло до Державного бюджету, 112,5 мільйона — це податки та платежі до місцевих бюджетів. Тобто понад 112 мільйонів отримали бюджети населених пунктів Волині.
— Для багатьох людей ліс — політика. На цій темі можна зробити дешевий піар, маніпулювати суспільною думкою, а можна, як виявилося, качати права, якщо окремі представники громади займаються численними лісопорушеннями, як це було в Карпилівці Ківерцівського району.
Понад 1100 працівників наших підприємств мають статус державної лісової охорони. Їхня робота мало пов’язана із завданням «усім подобатись». Ми не претендуємо на симпатії тих громад, у яких здійснюється велика кількість лісопорушень. Такі громади є у Ківерцівському, Камінь-Каширському районах, у Цуманській ОТГ. Скажу так: якщо директор лісгоспу на своєму місці, він знає, де має бути діалог і взаєморозуміння з людьми, а де повинна працювати поліція. Є прямий зв’язок між кількістю лісопорушень і кількістю незадоволених роботою лісівників громад. Ми зрозуміли: щоб уникнути спекуляцій, потрібно більше громадянам розказувати про свою роботу. Де вони не знають, чим займаються лісівники, там виникає чимало домислів.
Олександр Кватирко отримує футбольний трофей за організацію лісівничого чемпіонату Волині. / Berezuk Pavel.
— Відомо, що останнім часом лісівники Волині досягли багато, щоб у районах знали і про роботу підприємств, і про те, як дохід лісгоспу впливає на доходи громад. Чи відчуваєте потепління стосунків із громадами?
— Тут можна продовжити попереднє запитання. Це не потепління, а більше контактів, спільних завдань і розуміння того, що ми робимо одну справу. Всі наші працівники — волиняни. Вони тут живуть і роблять це не комусь чужому, а землякам, своїм населеним пунктам. Працівників заохочуємо до соціальних проектів, ініціатив. Перше, що звучить на нарадах трудових колективів: «Вам тут жити, ходити по цих дорогах, дивитися на ці узбіччя».
«Живеш у громаді — працюй так, щоб перед нею було про що відзвітувати»
— Олександре Михайловичу, знаю, ви неодноразово заявляли, що політика лісівників — це ліс. А сьогодні в органах місцевого самоврядування волинські лісівники мають уже 23 депутатів. Ви змінили ставлення до політики?
— Абсолютно ні. Ми державне підприємство, яке передусім повинне якісно виконувати свою роботу.
— У чому ж річ?
— Пояснити ситуацію можна в основному тим, що за останні два роки наші лісгоспи однозначно почали більше працювати із органами місцевого самоврядування, починаючи зі спільних звітів із громадами, озвучення проблемних питань, формування спільних планів і завершуючи потужними соціальними проектами. Така довіра на виборах — реальна оцінка нашої роботи.
Наші працівники — освічені люди, вони не бояться підходити до людей і говорити про проблеми. Загалом це хороший сигнал того, що ми рухаємось у правильному напрямку. Живеш у громаді — працюй так, щоб перед нею було про що відзвітувати.
Віват чемпіонам!
— Чи задоволені ви кількістю лісівників, які стали депутатами ОТГ?
— Скажу інакше: хочеться бути задоволеним якістю їхньої роботи. Побачимо через півроку, рік, скільки наші депутати ініціюють місцевих хороших справ, як вони будуть реагувати на потреби громади.
— Згадаємо і про соціальні питання. Що у цьому аспекті зроблено і що планують лісівники?
— Щодо соціальних питань, то ми добре попрацювали у 2018 році. Це і будівництво лісових доріг, які узгоджені з об’єднаними громадами, районними радами, виконавчою владою. Вони стали сполученням сіл через ліс, а також працюють для лісового господарства. Інше питання: будівництво соціального житла. Шість будинків відремонтовано — і там уже живуть або незабаром житимуть наші працівники. Продовжуємо наші проекти з озеленення, будівництва зупинок. Скільки лісівники роблять для громад, не побачити зараз важко. А відтак, і розуміння є. Вже другий рік поспіль ми звітуємося про те, що зробили для громад. Я — на обласному, директори — на рівні районів, а лісничі — перед об’єднаними громадами. Є питання до органів місцевого самоврядування. Для прикладу, ті ж сміттєві полігони. Вони не працюють. Люди ідуть найлегшим шляхом — у ліс… От зробили лісівники у Гаразджі екологічну стежку і поставили там смітники. Громадяни домашнє сміття і просто у ті смітники вивозять. Так не має бути. Це питання до органів місцевого самоврядування: як організовано збір сміття? Якби це вирішувалось на належному рівні, то такого не було б. Зійде сніг — і лісівники стануть на роздоріжжі: кинути всі сили на лісокультурну кампанію чи іти прибирати ліси. Соціальні питання — це взаємна відповідальність. Лісівники працюють для громади, і вона свої зобов’язання теж не ігнорує.
Начальник теж не соромиться садити ліс.
— І наостанок — коротко про плани на майбутнє. Які завдання на 2019-й?
— Ми увійшли в цей рік із новими стандартами якості деревини. Зі штучно створеною забороною експорту дров. Ось це реальна картина стартових позицій галузі у 2019-му. Увійшли з масовим всиханням лісу. Наразі ж, як не прикро, цього ніхто не помічає. Чи то робить вигляд, що все гаразд. Реальна ситуація — кричуща. А розібратися у справжньому стані речей і боротися треба усією державою.
У 2019 році головне завдання — вистояти. Вистояти галузі, країні. Небезпечно для держави, яка бореться за свою цілісність, обвалювати працюючі підприємства і допускати розвал галузі, яка є частиною енергетичної незалежності. Галузі, яка тримає від виїзду на закордонні заробітки тисячі чоловіків, які за необхідності стануть на захист України. Це недопустимо в країні, де ще живі представники покоління, яке вистояло і відбудовувало завдяки лісам повоєнну економіку.
Оксана ЧУРИЛО.
Більш розширений текст – https://www.volyn.com.ua/news/123502-oleksandr-kvatyrko-u-2019-rotsi-holovne-zavdannia-vystoiaty .
