Легендарний Юлій Мамчур: «Росії потрібен не тільки Крим, а ціла країна, бо без України немає російської імперії»

«Про проблеми людей звик чути з перших уст – я не боюся дивитися в очі виборцям»

Зустріч, без перебільшення, уже легендарний військовий льотчик Юлій Мамчур розпочав із привітань жінкам, бо зібралися напередодні свята весни.

Затим народний обранець коротко розповів свою біографію. Як вчився у Чернігівському вищому авіаційному училищі, як направили на службу в рідну Умань Черкаської області, де десять років був льотчиком–інструктором. Як у 2002 році частину Мамчура розформували.

– І потрапив у незрозуміле становище, коли мене вивели зі штату і сказали: «Хлопче, шукай собі роботу», — пригадував Юлій Валерійович. — Я, військовий льотчик 2 класу, майор, став непотрібний державі. Через декілька місяців звільнилося місце і мене перевели на Житомирщину. За час служби освоїв три типи літальних апаратів: Л-39, Міг-29 і Су-27. Ці бойові одиниці — винищувачі. Із 2018 року моя бригада, яка вивела з Криму 50 літаків, базується в Луцьку. Тепер працюю у Верховній Раді і є заступником голови Комітету з національної безпеки та оборони. Я не звільнявся зі Збройних сил, полковник, нині у відрядженні. Зайшов у парламент за списком Блоку Петра Порошенка. Як військовий я безпартійний і входжу у фракцію БПП. Повинен сказати, що мало хто з нинішніх політиків, які претендують на президентське крісло, дозволяють собі таку розкіш — поспілкуватися з людьми. Таке враження, ніби вони бояться відповідати на запитання виборців. Я таким себе не вважаю, тому приїхав до вас почути ваші думки і відповісти на запитання.

«Зелені чоловічки» не витримали психологічної атаки наших авіаторів

Перше запитання стосувалося вже далеких березневих подій у Криму. Юлій Мамчур зізнався, що хоча відтоді вже пройшло п’ять років, але ті години навічно залишаться у пам’яті. То був етап, коли треба було приймати рішення на межі життя і смерті. Коли Росія почала агресію, у Криму панувало безвладдя. Ніхто з керівників не хотів вірити, що наші частини оточені російськими солдатами. Росія воювала за нібито волевиявлення кримчан. Але наші військові, зокрема й льотчики 204–ї бригади тактичної авіації, першими показали, що насправді це агресія щодо України.

Ті кадри бачив увесь світ. Колона українських авіаторів, озброєна лише прапорами, йде до свого аеродрому, вже захопленого російським спецназом. Загарбники не витримують психологічної атаки, стріляють поверх голів та під ноги. Врешті українським військовим таки вдається потрапити в частину.

Стратегічний напрям руху нашої країни — у Європу. Це була вимога Майдану. Тож військовий льотчик, який багато пережив, закликав чути один одного і об’єднуватися навколо політики діючого Президента Петра Порошенка. 

— Росіяни прагнули довести, що коли вони прийшли, то всі підніматимуть їхні прапори. Ми ж хотіли показати, що проти цього. Йшли як на смерть, бо знали, що противник має більше зброї і краще підготовлений. У нас цього всього не було, — пригадав Юлій Мамчур. — Не сподівалися, що наші дії матимуть такий резонанс, що опісля протягом доби нам телефонували з усієї планети: з Австралії, з Бразилії, зі США та Європи. Підтримували і дякували. Можливо, для когось з військових це стало поштовхом зібрати валізу і піти добровольцем. Тоді багато хто зрозумів, хто наш справжній ворог. Мене часто запитують, чому ми тоді не стріляли? Так от: по–перше, стріляли. По–друге, у деяких моментах не афішували цього. Бо проти нас застосовували хитру тактику: перед тим, як оточити військовий об’єкт, вони збирали цивільне населення і виставляли щитом. Ми не могли стріляти, бо постраждали б цивільні. Проте вважаю, що ми дали Україні цілий місяць, щоб почалася мобілізація.

Юлій Мамчур розповів, що не всі повністю кримчани підтримували Росію. Багато вагалося. І щоб підсилити пропагандистський ефект, росіяни завозили автобусами людей із Ростова. Ті працювали на камеру, тож інформаційно Україна дуже програвала. Телебачення показувало, як псевдокримчани радісно зустрічають російських зелених чоловічків. У той період загинуло три військовослужбовці та один кримсько–татарський активіст. І це були перші бойові втрати. Нині завдяки злагодженій роботі Президента України Петра Порошенка, уряду та парламенту наша країна має перевагу перед Росією в інформаційній та дипломатичній сферах. Як наслідок — нам більше довіряють закордонні партнери.

Росія порушила усю систему європейської безпеки

— Ми мусили відступити, бо програвали і чисельно, і фахово. Та Україна у жодному документі не відмовилася від Криму. Цю територію ми повернемо, — переконаний льотчик. — Пам’ятаймо, що Росії потрібен не тільки Крим, а ціла Україна. Бо без України немає російської імперії. Нині ми вибрали свій шлях — в євроспільноту. До реалізації цієї мрії українців найбільше зусиль доклав Президент України Петро Порошенко. Єдиний військово–політичний блок, який дасть нам як державі втриматися, — це НАТО. Бо нині ведемо війну з країною, яка має другу військову потужність у світі. Збройні сили РФ налічують 2 мільйони осіб, ще 2,5 мільйона — це ФСБ. Уявіть, яка у них армія силовиків. А наші Збройні сили — 250 тисяч. Але ми стримуємо цей натиск. Хоча наші хлопці щодня втрачають побратимів.

Затим присутні обговорили питання без’ядерного статусу нашої держави. Полковник Мамчур фахово розтлумачив, що якусь частину тактичної ядерної зброї Україна могла б утримувати. Та ту зброю комуністичне керівництво передбачливо вивезло з нашої території ще за часів СРСР. Залишилися 176 стратегічних ракет, які базувалися на Хмельниччині та Миколаївщині. Кожна з них потребувала багато ресурсів (не лише електроенергії) для обслуговування. Була можливість й обслуговувати, адже виробляли їх у Дніпрі на «Південмаші». Але самі заряди були розроблені в Росії, яка категорично відмовилася їх міняти.

Тим часом термін служби зарядів — три роки — спливав. Це могло призвести до катастрофи на кшталт Чорнобиля.

— А для чого утримувати ракетні шахти, якщо вони не несуть ніякої бойової спроможності? — риторично запитав Юлій Валерійович. — Тому й був підписаний Будапештський меморандум. Сам факт його підписання — це гарантії з боку США та Великобританії. Вони цінують свої підписи, навіть якщо це меморандум, а не договір. А от Росія у 2014 році його порушила і цим фактично знівелювала тему безпеки для всієї Європи.

Під час зустрічі йшлося і про економічні санкції США та ЄС проти найближчого оточення Путіна. Адже не секрет, що гроші російських олігархів зберігаються на Заході. Та й їхні нащадки чомусь вчаться у «гнилій» Європі.

Маємо бути разом і не звернути з курсу Майдану

Стратегічний напрям руху нашої країни — у Європу. Це була вимога Майдану. Тож військовий льотчик, який багато пережив, закликав чути один одного і об’єднуватися навколо політики діючого Президента Петра Порошенка. Мовляв, щойно Україну почне трусити, як одразу з’явиться російський чобіт, а їхні танки поїдуть не тільки по Луганщині та Донеччині. А те, що РФ може схилитися до такого сценарію, доносить наша розвідка: 100–тисячна армада стоїть на кордоні. Сформовано три потужні ударні армії, кожна складається з двох танкових дивізій та двох механізованих. Це свідчить, що росіяни готуються не до оборони, а до наступу.

— Коли він станеться, залежить від нас. Щойно дамо слабинку, щойно почнеться розбрат, щойно ми оберемо кандидата, вигідного Кремлю, як поїдуть російські танки, — каже Юлій Мамчур. — Нині маємо свою державу і можемо сперечатися про що завгодно: погані дороги, реформи тощо. Але можемо все втратити. Збережемо країну — почнемо розвиватися. Ми європейці за відчуттями.

...Навіть після офіційного закінчення зустрічі присутні обступили Юлія Мамчура та засипали питаннями. Йшлося не тільки про геополітику, а й про вибори, підкуп виборців та економічний розвиток країни. А деякі жінки, то мали Юлія Валерійовича геть за свого і питали порад навіть щодо житейських ситуацій.

Андрій БОРКОВСЬКИЙ.