Олександр КВАТИРКО: «У 2019 році головне завдання – вистояти»

У таких умовах працювати дуже непросто. Лісівники, які звикли доводити свою «профпридатність» копіткою працею, мусять вміти давати відсіч словом, адже стають заручниками політики, популістських законопроектів та передвиборчих обіцянок. Ще одна проблема – бажання зацікавлених людей видати за головних ворогів лісу… самих лісівників! У таких умовах відповідь на запитання, хто більше шкодить лісам – короїд чи популісти, дасть лише час, якого, на жаль, нема, адже під загрозою може опинитися одна з небагатьох «живих» галузей економіки. Зважаючи на такі реалії, лісам та трудовим колективам, які їх оберігають, потрібно вижити.

Про те, як живе, чи все ж виживає, у досить складний час лісова галузь, розмовляємо із Олександром КВАТИРКОМ (на фото) – керівником Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства. Застаємо Олександра Михайловича на робочому місці. Галантний та усміхнений лісівник вітається, запрошує присісти – так і розпочинається наша розмова

«Середня зарплата наших працівників — 10 тисяч гривень»

– Відомо, що у 2019 рік українські лісівники увійшли із низкою законодавчих обмежень, значна частина яких цілеспрямовано перетворює галузь на збиткову. Як виживали у році минулому?

– Виживали шляхом збільшення обсягу і глибини власної переробки, розвитку побічного користування, вкладаємо у модернізацію, щоб мати плацдарм на наступні роки. Загалом, на сьогодні всі підприємства галузі вчаться заробляти гроші, шукати замовників на території України. Це означає – виходити за межі кабінетів, їздити та шукати своїх клієнтів. Кожен директор лісгоспу, відповідаючи за сотні працівників, знає, що він повинен знайти збут у себе, в першу чергу, в Україні. Ми готувалися до цього не лише у 2018-му, ставили нове обладнання, модернізувалися. Будемо зберігати робочі місця та належні умови праці для людей, займемось екологією і енергозбереженням. Якщо проїхатися по області, то видно, що скрізь кипить робота: ремонтуємо, модернізуємо, утепляємо. Це дає результати.

– Нові податки і нові умови, які декларують, не знищать лісову галузь?

– Відчуття, що ціль саме така. Але думаю, що наша область, позаяк вона – ресурсна, вистоїть. Хоча ситуація досить складна. Вся дров’яна деревина, яка продається для населення, соціальної сфери, – збиткова. Навіть для приватного переробника. Ми ж минулого року були змушені збільшити обсяги рубок у зв’язку із всиханнями. Взяли додатково близько 400 тисяч кубометрів. При економіці, яка бажає кращого. І всі ці площі ми змушені заліснити. Це – видатки. На підготовку ґрунту, на посадку, на догляд. Це 5 років дороговартісних доглядів, доки ділянки не буде переведено у вкриту лісом площу. Сьогодні зміни у санітарних правилах дозволяють не робити суцільної рубки, якщо повнота 0,1. Це, грубо кажучи, коли на гектарі залишається 10–20 дерев. Якби лісівники вели лісове господарство менш совісно, то такі ділянки можна було б не відновлювати. Кожен фахівець, при всьому, розуміє, що краще площі з такою повнотою вичистити і висадити на них культури. Це витрати, немалі витрати, але так – дієво.

– Волинь має досить непогану «лісову економіку», про яку говорилося, зокрема, і на підсумковій нараді за минулий рік, що декілька тижнів тому відбулася в управлінні. Для тих, хто не ознайомлений з основними економічними показниками волинських лісівників, розкажіть про них.

– За ці роки у непростих умовах ми змогли не лише повною мірою забезпечувати та виконувати всі основні лісогосподарські заходи, покладені державою, а й стали розвиватися. Навіть більше: наші підприємства, я вважаю цілком заслужено, отримали і з року в рік підтверджують статус економічно ефективних, бюджетоутворюючих, соціально відповідальних. Якщо говорити мовою чисел, то зазначу, що маємо загалом 24 мільйони 927 тисяч гривень чистого прибутку.

– У важких умовах, в які «загнали» галузь, лісові господарства функціонують, а інколи, на жаль, і виживають – за рахунок реалізації продукції. Держава не фінансує лісову галузь. Які прибутки лісгоспів від реалізації?

– Наші лісгоспи отримали 1 мільярд 252 мільйони 479 тисяч гривень чистого доходу, це на 285 мільйонів більше, ніж протягом аналогічного періоду минулого року. Традиційно джерелами надходження коштів у нас є дохід від реалізації лісопродукції. За поточний рік він становить понад 720 мільйонів гривень. На рівні і дохід від реалізації продукції переробки – 492 мільйони 569 тисяч гривень.

Наші лісгоспи отримали 1 мільярд 252 мільйони 479 тисяч гривень чистого доходу, це на 285 мільйонів більше, ніж протягом аналогічного періоду минулого року.

– Як щодо ситуації із зарплатами? Для прикордонної Волині це теж дуже важливе питання, адже багато робочої сили може фактично без перешкод податися до Польщі та інших країн Європи.

– Звісно, аби втримати кадри, зарплати мусимо тримати на рівні. Протягом цього року нам вдалося підвищити їх на 25%. Так, середня заробітна плата лісівників за 2018-й становить 10 тисяч гривень.

– Лісгоспи завжди були бюджетоутворюючими підприємствами, які суттєво підтримують нашу економіку. Яка ситуація з податками?

– Загальна сума річних податків – 325 мільйонів 900 тисяч гривень. Зокрема, 132,2 мільйона гривень надійшло до Державного бюджету, 112,5 мільйона гривень – це податки та платежі до місцевих бюджетів. Тобто, понад 112 мільйонів отримали бюджети населених пунктів Волині.

«Проти короїда вирощуємо мурахожука, але поки що найшвидший і найефективніший спосіб – вирубка уражених дерев»

– Ці показники були б ще кращими, якби не проблема короїда і, як наслідок, – всихання. Відомо, що є зовсім невелика, але позитивна динаміка боротьби із цією проблемою. Розкажіть про це детальніше.

– Скажу більше: розуміючи критичність ситуації, минулого року спрямували всі зусилля на проведення суцільних санітарних рубок, тимчасово навіть призупинивши рубки головного користування. Фактично, ми замінили головне користування рубками догляду. Думаю, ви розумієте, що це означає для економіки. Але інакше не можна було: ми не мали права розпорошуватися, адже могло бути просто пізно. Принаймні, це давало шанси знизити темпи поширення шкідників. І такі заходи дали результат. Наразі в області є трохи більше 7 тисяч гектарів всихаючих насаджень, уражених короїдом. Ще в серпні в результаті моніторингу було зафіксовано 7584 га вражених площ. Це перші позитивні показники за 4 роки боротьби!

– Як будете цьогоріч проводити роботу по боротьбі зі шкідниками? Чи дає змогу толк від роботи науковців?

– Ми першими почали використовувати феромонні пастки. Але це лише дає змогу зробити облік кількісного і видового складу шкідників. Якщо бачимо, що кількість їх перевищена, одразу призначаємо рубку, аби локалізувати джерело ураження. Якщо є можливість боротися інакшим чином, не зачіпаємо. Наразі вирощується мурахожук, який знищує короїда, розставляються всілякі  пастки, але масштаби ураження такі, що коли дерева не вирізати, то не справимось із ситуацією і отримаємо екологічну катастрофу. Поки що ніхто нічого іншого не придумав. Тут показовим є момент, коли наші колеги відправилися у прес-тур у Білорусь, де теж є уражені ділянки. Там були присутні профільний міністр, білоруські лісівники. Найбільше здивування у них викликала розповідь про те, яку процедуру погодження проходять наші лісівники для вирізання ушкоджених дерев. Вони керуються такою логікою: лісівники ж спеціалісти, експерти галузі. У нас у сфері лісу експертом стала ціла країна. Загалом же – це питання свідомості наших людей. Невже роботу галузі можна оцінювати за дослідженнями, які, як виявилось, мають сумнівне походження?! У нас лісові «експерти» обходять стороною одну тему: немає користі від ураженої деревини…

– «Закрити» питання всихання лісів можемо лише лісовідновленням. Чи буде такою ж масштабною цьогорічна лісокультурна кампанія на Волині?

– Звісно, буде! Приблизно на 6760 га ліс буде відновлено, на 2530 гектарах – створені лісові культури. Ще фактично кілька днів – і ми розпочнемо роботи з лісовідновлення. Проводитимуться традиційні акції для громадськості, на які принагідно вже запрошую гостей. Будемо також старатися полегшити роботу наших людей, замінивши важку ручну працю на машинну – радію з того, що у планах наших підприємств є придбання спеціальної техніки для посадки лісу. Цього року ми особливо активно почали працювати не лише у напрямку лісовідновлення. Поставили ціль: запровадити моду на сучасний зелений ландшафт у селах та містах.

–  У декількох словах детальніше про це, будь ласка.

– З ініціативи управління було проведено конкурс проектів дендропарків та скверів. Їх представили з усіх районів Волині. Інколи це було кілька громад одного району із різними проектами. Які ще потрібно докази, що це правильна тема і це цікаво людям?! Для потреб озеленення маємо більше 120 тисяч саджанців декоративних порід. Є з чим і для кого працювати.

– Повернемося до економіки, важливим аспектом якої для лісівників є переробка. Минулого року відкрили кілька цехів переробки. У зв’язку з новими правилами гри вони будуть прибутковими?

– Саме за рахунок переробки Волинь і рятується. Лише вона гарантує економічну стабільність підприємств. Якби цього не було, то не думаю, що втрималися б на плаву. Ми переробляємо 35 відсотків деревини. За сьогоднішніх умов у нас немає іншої можливості реалізувати ресурс, який беремо, в тому числі, із санітарних рубок. Усі нові лінії запущені і працюють. Економічний ефект від цього є. Замість того, щоб переводити деревину у дрова паливні, віддавати на заводи у переробку щепи, виготовляємо дошку. І відправляємо у Китай, Туреччину, Німеччину, Польщу. Так заробляємо на оснащення та реалізацію основних лісогосподарських заходів.

– Чи буде достатньо нових цехів, щоб забезпечити працівників роботою? Напевно, їх хвилює питання, чи не плануються скорочення?

– Треба стабілізувати те, що є. Втриматись на плаву. Економічно твердо встояти на ногах. Впорядкувати і доробити те, що вже розпочато. Сьогодні 75 відсотків від прибутків сплачуємо у державну казну. Є законопроект, який змінює цифру оподаткування на 95%. Якщо за нього проголосують, то підприємства матимуть «нуль». Розвиватися із таким відсотком не буде можливості взагалі. Навіть у ресурсної Волині. Поки ми маємо реалістичні плани і вважаємо: якщо працювати над переробкою, посилювати роботу у сушильному господарстві, продовжувати підвищувати якість продукції, то сподіваємося, робочі місця будуть збережені. Не треба забувати, що державні лісогосподарські підприємства мають замкнений цикл виробництв, ніхто з нас не знімав завдань, що стосуються відновлення, догляду і охорони лісів. Для Волині, яка на третину вкрита лісом, для цього потрібні тисячі людей.

«На темі лісу можна зробити дешевий піар, чим багато хто і зловживає»

– Податкам, які платять лісгоспи, рада кожна волинська громада. Попри це минулого року неодноразово траплялись інциденти: було і перекриття доріг, і зупинення транспорту, який перевозив деревину. Звучали і прямі звинувачення лісівників у тому, що вони залишають громаду без лісу. Чим пояснити такі суперечливості у ставленні до лісівників?

Загальна сума річних податків – 325 мільйонів 900 тисяч гривень. Зокрема, 132,2 мільйона гривень надійшло до Державного бюджету, 112,5 мільйона гривень – це податки та платежі до місцевих бюджетів. Тобто, понад 112 мільйонів отримали бюджети населених пунктів Волині.

– Для багатьох людей ліс – політика. На цій темі можна зробити дешевий піар, маніпулювати суспільною думкою, а можна, як виявилося, «покачати права», якщо окремі представники громади займаються численними лісопорушеннями, як це було в Карпилівці Ківерцівського району. Понад 1100 працівників наших підприємств мають статус державної лісової охорони. Їх робота мало пов’язана із задачею «усім подобатись». Ми не претендуємо на симпатії тих громад, у яких здійснюється велика кількість лісопорушень. Такі громади є у Ківерцівському, Камінь-Каширському районах, у Цуманській ОТГ. Скажу так. Якщо директор лісгоспу на своєму місці, він знає, де має бути діалог і взаєморозуміння з людьми, а де має працювати поліція. Є прямий зв'язок між кількістю лісопорушень і кількістю не задоволених роботою лісівників громад. Ми зрозуміли: щоб уникнути спекуляцій – потрібно більше розказувати про свою роботу. Де люди не знають, чим займаються лісівники, там виникає можливість цю пустоту заповнити чиїмись домислами.

– Відомо, що за останні роки лісівники Волині зробили чимало, щоб у районах знали і про роботу підприємств, і про те, як дохід лісгоспу впливає на доходи громад. Чи відчуваєте потепління стосунків із громадами?

– Тут можна продовжити попереднє запитання. Це не те що потепління, це більше спільних контактів, спільних задач і розуміння того, що ми робимо одну справу. Всі наші працівники – волиняни. Вони тут живуть і роблять це не комусь чужому, а своїм землякам, своїм населеним пунктам. Працівників своїх заохочуємо до соціальних проектів, ініціатив. Перше, що звучить на нарадах трудових колективів: «Вам тут жити, ходити цими дорогами, дивитися на ці узбіччя».

Перше, що звучить на нарадах трудових колективів: «Вам тут жити, ходити цими дорогами, дивитися на ці узбіччя».

– Дивлячись на політику держави щодо лісової галузі, законопроекти, які пропонуються, виникає запитання: у Верховній Раді взагалі є депутати, які займаються проблемами лісу у плані захисту, розвитку, лобіюванням інтересів галузі врешті-решт?

– На жаль, депутатів, які б системно займалися цим питанням, немає. Мені про таких не відомо. Якщо спілкуватися у приватній бесіді, ніби всі розуміють, що відбувається, всі підтримують. А в парламенті їх чомусь не видно. Принаймні, з Волині ніхто не відстоює лісових питань.

– Буде неправильно оминути увагою непорозуміння із деревообробниками, які вважають, що торги деревиною відбуваються не належним чином. Розумію, що тут питання більше до бірж, але все ж, яка ситуація на Волині? Чи достатньо деревини для внутрішнього споживача?

– На сьогодні область забезпечена деревиною для внутрішнього споживача. Звичайно, не всім цікаві аукціони, не всім деревообробникам подобається, що доводиться працювати в прозорій площині, але це аукціон: якщо люди дають вищу ціну за деревину – вона буде прийматися. Є інші випадки, коли підприємці, які активно лобіюють питання про відсутність деревини, не виконують аукціонних зобов’язань, не вибирають ресурс і намагаються маніпулювати суспільною думкою. Ситуацію нормалізує тільки ринок. На сьогодні є порозуміння, але наявний ще й факт того, що наші державні лісогосподарські підприємства також роблять акцент на переробку. Ми теж починаємо конкурувати в цьому напрямку.

– Яким чином?

– Є кілька простих речей: гроші вкладені в модернізацію, охорону праці й офіційну зарплату людей. Ми неодноразово порушували питання необхідності легального походження деревини, легального її продажу та легальних робочих місць у переробників. Якщо говорити про конкуренцію і ринкові умови, то перелічені мною позиції – теж важливий елемент конкуренції. Думаю, що колись наші люди дійдуть до критерію, коли підприємець робить заяви про те, що порушуються умови конкуренції, питати його про те, а як він сам конкурує – чесно чи просто хоче, щоб грали тільки за його правилами?

«Є цілі бригади, які спеціалізуються на крадіжках дубів»

– Є ще одне наболіле питання. Волинь має декілька епіцентрів крадіжок лісу і браконьєрства. Час минув, а результатів розслідувань цих справ немає. Розкажіть, яким бачите у цьому плані 2019 рік?

– Ми чітко розуміємо, що не зможемо переламати цю ситуацію лише притягненням порушників до відповідальності – необхідна всебічна робота над переосмисленням позиції самих людей. Протягом 2018 року на Волині зафіксовано 817 випадків незаконної порубки лісу, на порушників оформлено 604 протоколи про адміністративне правопорушення, по 47 — відкрито кримінальне провадження. Зміни до закону стосовно лісокрадів були внесені. А таке відчуття, що їх приймали вороги лісівників і лісу, як такого. Якщо раніше кримінальна відповідальність наставала від нанесення збитків у 65 тисяч, то сьогодні ця сума становить мільйон дев’ятсот. Про що тут говорити? Фактично лісокрадам розв’язали руки. Це – страшно. Маємо проблеми із крадіжками дуба. Є цілі бригади, які на цьому спеціалізуються. Вночі помічають дерева. Особливо в Цуманському, Ківерцівському, лісгоспах.

– Згадую про історії з убивством лосів… Яка ситуація з браконьєрством?

– Воно руйнує всі зусилля мисливського господарства. Станом на кінець грудня 2018 року в області на порушників правил полювання складено 340 протоколів. Працівниками підвідомчих підприємств держуправління 283 – 83% з усієї кількості. Сума штрафів становить понад 56 тисяч гривень. Активну роботу з охорони державного мисливського фонду проводять працівники Маневицького, Старовижівського та Ківерцівського лісових господарств. Для радикального вирішення проблеми браконьєрства має з’явитися реальний господар у мисливських угіддях. Хай це буде низовий мисливський колектив чи клуб, або інша організація, але вони повинні бути спроможні вести господарство та охороняти свої угіддя. 

– А чи стала більш ефективною співпраця із правоохоронцями? Чи, як і було: лісова охорона ловить, передає їм, а далі справа затихає.

– Не знаю, з чим це пов’язано. Можливо, із тим самим недосконалим законодавством, але… із 320 справ, які минулого року ми подали у правоохоронні органи, до суду дійшли одиниці.

«Живеш у громаді – працюй так, щоб перед нею було про що відзвітувати»

– Олександре Михайловичу, знаю, ви неодноразово заявляли, що політика лісівників – це ліс. А сьогодні в органах місцевого самоврядування волинські лісівники мають вже 23 депутатів. Ви змінили ставлення до політики?

– Абсолютно ні. Ми державне підприємство, яке перш за все повинне якісно виконувати свою роботу.

– В чому ж річ?

– Пояснення ситуації бачу в тому, що за останні два роки наші лісгоспи однозначно почали більше працювати з органами місцевого самоврядування. Починаючи зі спільних звітів з громадами, озвучення проблемних питань, побудови спільних планів і завершуючи потужними соціальними проектами. Така довіра на виборах – реальна оцінка нашої роботи. Люди бачать, до кого вони звертаються по допомогу, хто знає їхні проблеми і хто першим відгукується. Не будемо ігнорувати той фактор, що лісівник завжди на виду, у формі, акуратний, розбирається в тому, що робить. Наші працівники – освічені люди, не бояться підходити до людей і говорити про проблеми. Загалом це хороший сигнал того, що ми рухаємось у правильному напрямку. Живеш у громаді – працюй так, щоб перед нею було про що відзвітувати.

– Чи задоволені ви кількістю лісівників, які стали депутатами ОТГ?

– Скажу інакше: хочеться бути задоволеним якістю. Побачимо через півроку-рік, скільки наші депутати ініціюють хороших справ, як вони будуть реагувати на потреби громади, скільки від них буде користі. Передусім, хочеться говорити не про кількісні показники, а саме про якість.

Передусім, хочеться говорити не про кількісні показники, а саме про якість.

– Це питання, тим більше перед виборами, мусило прозвучати. Не збираєтесь іти у Верховну Раду?

– Ні. Ще тут роботи багато. У нас є професійні політики, які повинні захищати галузь і йти для цього в парламент. Я, хоч і в чиновницькому кріслі сьогодні, але в душі – господарник. Посада зобов’язує знати реалії галузі і настрої людей. Це важливо. Не перший рік говоримо про те, що на Волині лісівники вибрали не найлегший шлях. Поставили задачу – причепурити Волинь, так і рухаємось. Не одними податками до бюджету маємо звітувати. Для нашого краю важлива соціальна і туристична інфраструктура – те, що може зупинити відтік молоді і привабити туристів. Лісівники стають дуже «цікавими» для новостворених громад, адже разом можемо розвивати ініціативи і проекти, разом їх реалізовувати, разом розвиватись.

– От рекреація сьогодні – прямий, так би мовити, клопіт для лісівників. Відомо, що нашим людям ще вчитись і вчитись відпочивати у лісі. Але приїздиш на рекреаційний пункт, а там – прибрано. Навіщо це вам? Що буде із цим усім, якщо не матиме можливості утримувати прибутки на рівні попередніх років?

– За 2017—2018 роки кількість великих пунктів рекреації зросла із 96 до 118. А ще є — 655 малих зон відпочинку. Вірю, що все це працюватиме. На сьогодні працівники лісової охорони і лісгоспів прибирають рекреаційні пункти, намагаються утримувати їх у належному стані. Людей наших, на жаль, ще потрібно вчити і вчити відпочивати у лісі, бережливо ставитись до місць відпочинку і природи. Дуже гострою проблемою в цьому сенсі є сміття. І не тільки на рекреаційних пунктах. Після сходження снігу і в кінці літа розгрібаємо цілі нелегальні полігони. Ви знаєте, що лісівники виходять на прибирання цілими десантами! Це не є нормальним! Маємо понад 30% території, вкритої лісами, і люди, які подорожують Волинню, самі краяни повинні бачити, в якій красі вони живуть. Наші рекреаційні пункти – не лише місце відпочинку і засіб зберегти ліс від пожеж. Це хороший внесок у розвиток області. Не лише туристичного потенціалу. На сьогодні більшість українських сімей живуть небагато. Ми робимо все, щоб люди могли гарно відпочити.

«Розібратися у дійсному стані речей і боротися треба всією державою»

– Давайте згадаємо і про соціальні питання. Можливо, вони будуть оптимістичнішими. Що у цьому плані вже зроблено і що планується надалі?

– Ми добре попрацювали у 2018 році. Це і будівництво лісових доріг, які узгоджені із об’єднаними громадами, районними радами, виконавчою владою. Вони стали сполученням сіл через ліс, а також працюють для лісового господарства. Інше питання: будівництво соціального житла. Шість будинків відремонтовано – і там уже живуть наші працівники. Продовжуємо наші проекти з озеленення, будівництва зупинок. Скільки лісівники роблять для громад, не побачити зараз важко. А відтак – і розуміння є. Вже другий рік поспіль ми звітуємо про те, що зробили для громад. Я – на обласному, директори – на рівні районів, а лісничі – перед об’єднаними громадами. Вирішити треба багато питань, де є не тільки вина населення і лісівників. Є питання до органів місцевого самоврядування. Для прикладу, ті ж сміттєві полігони. А вони не працюють. Люди йдуть найлегшим шляхом – у ліс… От зробили ми у Гаразджі екологічну стежку і поставили там смітники. Так люди сміття зі своїх дворів просто у ті смітники вивозять. Такого не повинно бути. Це питання до органів місцевого самоврядування: як організовано збір сміття? Зійде сніг – і лісівники стануть на роздоріжжі: кинути всі сили на лісокультурну кампанію чи іти прибирати ліси. Соціальні питання – це взаємна відповідальність. Лісівники працюють для громади – громада свої зобов’язання теж не ігнорує.

– Ну і наостанок – коротко про плани на майбутнє. Загалом, які завдання на 2019 рік?

 – Ми увійшли в цей рік із новими стандартами якості деревини. Забороною експорту. Із штучно створеною забороною експорту дров. Узагалі деревини: що щепи, що тирси. Ось це – реальна картина стартових позицій галузі у новому році. Увійшли із масовими всиханнями лісу. Наразі ж, як не прикро, цього ніхто не помічає. Чи то робиться вигляд, що все гаразд. Реальна ситуація кричуща. А розібратись у дійсному стані речей і боротися треба всією державою.

 У 2019 році головне завдання – вистояти. Вистояти галузі, вистояти країні. А для цього потрібно мати межу. Межу політиків і межу реального сектору економіки. Не є безпечно для країни, яка бореться за свою незалежність і цілісність, обвалювати реально працюючі підприємства і допускати розвал галузі, яка є частиною енергетичної незалежності. Галузі, яка тримає від виїзду на закордонні заробітки тисячі чоловіків.

Чоловіків, які за необхідності, стануть на захист країни. Це недопустимо в країні, де ще живі представники покоління, яке вистояло і відбудовувало завдяки лісам повоєнну економіку.