Чому нардепи не хочуть волинського хутра?

За підрахунками народних обранців, в Україні у 2018 році було 37 хутрових ферм, на Рівненщині — ​шість, на Волині — ​одна, на кожній із них — ​близько 3000 звірів. Проте останнім часом звіроферм поменшало. До прикладу, відмовився від вирощування тварин на хутро СВК «Замчисько», що в Костопільському районі Рівненщини. Попит на нього періодично спадає залежно від тенденцій моди. До того ж на українському ринку його активно витісняє значно дешевше — ​китайське.

Народні депутати, які зареєстрували законопроект, пояснюють, що хутрові ферми — ​не тільки жорстокі щодо тварин, а й шкідливі для людей. У пояснювальній записці до законопроекту наведено таке обгрунтування:

«Щорічно в Україні «обробляють» понад 630 тисяч тварин, серед яких більшість — ​норки, на яких зосереджена хутряна промисловість у державі. Відповідно до статистичної інформації, протягом 2012–2017 років підприємства, які вирощують хутрових звірів, діяли з від’ємним фінансовим результатом, тобто продемонстрували свою нерентабельність.

Світовий банк відносить хутрові ферми до п’ятірки найнебезпечніших виробництв на планеті, зважаючи на забруднення ґрунтів важкими металами. Фахівці галузі тваринництва неодноразово констатували, що забруднення навколишнього середовища послідом цих тварин сприяє поширенню патогенів, які виникають внаслідок надмірного використання на фермі антибіотиків. Наявний у відходах і метицелін–резистентний стафілокок — ​смертельно небезпечна бактерія, яка є збудником сепсису та пневмонії. Також хутрові ферми спричиняють викиди аміаку, метану та інших газів у повітря.

Серед інших речовин, що використовуються або виділяються під час дублення й фарбування шкір та хутра, є алюміній, хлор, хлорбензол, мідь, етиленгліколь, свинець, метанол, нафталін, сульфатна кислота, толуен, формальдегіди, які сприяють розвитку онкологічних захворювань і знижують фертильність жінок та чоловіків».

Якщо вже говорити про гуманізм, то відмовмося тоді від м’яса, заборонімо ферми свиней, корів, курок, не носімо шкіряного взуття та сумок.

Йдеться в пояснювальній записці також про забруднення поверхневих та ґрунтових вод, суттєве зниження показників родючості ґрунтів, накопичення в них важких металів, термін виведення яких охоплюється століттями.

«На сьогодні ряд країн встановили заборони на розведення хутрових тварин. Першою у 2000 році стала Велика Британія, згодом — ​Австрія, Австралія, Македонія. У Боснії та Герцеговині така діяльність підпаде під заборону по завершенні перехідного періоду з 2029–го, а в Бельгії, Данії, Німеччині — ​з 2023–го, Нідерландах (країні, другій за обсягами виробництва хутра норки у Європейському Союзі) — ​з 2024–го, Норвегії — ​2025–го. Італія та Швейцарія пішли шляхом висунення надвисоких якісних вимог до умов утримання хутрових тварин на фермах, що де–факто зумовило припинення їх функціонування».

Законопроект пропонує не лише до 1 січня 2025 року закрити всі звіроферми, а й на перехідний період зробити суворішими норми їх функціонування, зокрема щодо умов утримання тварин. Фахівці, які працюють у цій сфері, наполягають, що закриття звіроферм значно небезпечніше, аніж їхнє функціонування. Передусім через екологічні причини.

Ось що говорить із цього приводу Марія Свінтозельська, власниця та директор дубенського ПП «Сіагрус», яке вирощує хутрових тварин:

— Кажуть, на звірофермах негуманно поводяться зі звірами? А до безпритульних дітей чи людей, які перебиваються в підвалах, у нашій в країні гуманно ставляться? Звірі на наших фермах ситі, у хороших умовах. Насправді ж ніхто над ними не знущається. Хтось із високопосадовців недавно по телевізору заявив, що шкіру знімають із живих звірів. Це могла сказати тільки необізнана людина. Я б хотіла подивитися, як із живої тварини можна зняти шкіру. Якщо вже говорити про гуманізм, то відмовмося тоді від м’яса, заборонімо ферми свиней, корів, курей, не носімо шкіряного взуття та сумок.

Закриття нашої галузі спричинить скорочення багатьох робочих місць. Окрім того, звірі — ​це насамперед санітари, які поїдають відходи з боєнь, птахоферм. Якщо не буде звіроферм, то всі відходи від курей, телят, корів, свиней почнуть просто закопувати, що якраз і загрожує екології та ґрунтам. Буде повний жах, бо ж ідеться про тисячі тонн відходів. Кажуть, що за п’ять років побудують ветсанзаводи, які перероблятимуть їх. Але хто перероблений продукт поїдатиме, якщо звіроферм не буде? Саме тому на кожному м’ясокомбінаті будували невеличку звіроферму.

Гній смердить? А скільки хімії зараз кожна людина їсть і виливає в каналізацію? Це не шкідливо? Звіроферми за населеними пунктами і сморід від них значно слабший, аніж від свиноферм.

Гній смердить? А скільки хімії зараз кожна людина їсть і виливає в каналізацію? Це не шкідливо? Звіроферми за населеними пунктами і сморід від них значно слабший, аніж від свиноферм. Ґрунт відходами також не забруднюється. У мене чоловік працює в полі, то бере залюбки гній із нашої ферми — ​і ви б бачили, який ячмінь родить! Селітри не треба.

Для вичинки хутра багато хімікатів не використовуємо. Користуємося переважно оцтом, сіллю, хромом та натуральними обробками жиру. Я сама вичиняла шкірки і зараз працюю на фермі, тому вибираю щонайкраще, аби не шкодило і моїм людям, і мені.

В Україну масово везуть китайські шуби — ​вони дешеві, гарні на вигляд, але які вони неякісні! Тільки людина потрапляє під дощ чи спітніє, цей одяг вилізає клаптями. А наші шуби можна 15 років носити — ​і вони хіба що трохи колір втратять. Але китайські наш бізнес витісняють. Зараз він не дуже рентабельний, але ми виплачуємо зарплати, сплачуємо податки і сподіваємося на щось краще. Якщо звіроферми депутати заборонять, то зроблять велике зло для України.

Левко ЗАБРІДНИЙ.