Банальний біль у горлі — і той іноді має психологічні передумови.
Наше тіло пам’ятає всі образи й жалі
Безуспішно лікуєтеся від виразки шлунка? А чи не занадто часто ви займаєтеся «самоїдством», «гризете себе»? Болить шия? Чи не час скинути тих, хто на ній сидить? Не вилазите з ангін? Може, досить наступати собі на горло?.. Над цими запитаннями радить задуматися ведичний психолог Славолюб БОГАЧ
Іти до пульмонолога чи до психотерапевта?
Причини наших тілесних недуг дуже часто пояснюються психологічним неблагополуччям. Правда, ми про це не завжди здогадуємося і продовжуємо марно оббивати пороги лікарських кабінетів. Вихід у цій ситуації один — не просто усувати симптоми, а шукати коріння хвороби. Цим і займається психосоматика (грец. Psyche — душа, soma — тіло) — наука, яка досліджує вплив психологічних факторів на стан здоров’я.
Ще у 30–ті роки минулого століття американський психоаналітик Франц Александер виділив групу з семи класичних психосоматичних захворювань, до якої входили: есенціальна (первинна) гіпертонія, виразкова хвороба шлунка, ревматоїдний артрит, гіпертиреоз, бронхіальна астма, коліт і нейродерміт. На сьогодні список психосоматичних розладів значно розширився. За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, від 38 до 42% усіх людей, які відвідують лікарів, є пацієнтами психосоматичного профілю.
Стреси, тривала нервова напруга, душевні травми, пригнічені образи, страхи, конфлікти… Навіть коли ми намагаємося їх не помічати, забути, витіснити зі своєї свідомості — тіло пам’ятає про все. І нам нагадує. Зигмунд Фрейд писав про це так: «Якщо ми женемо проблему в двері, то вона у вигляді симптому лізе у вікно».
За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, від 38 до 42% усіх людей, які відвідують лікарів, є пацієнтами психосоматичного профілю.
Відомо, що бронхіальна астма виникає внаслідок дії алергенів, а також вона може бути спровокована інфекцією. Але в її основі є й емоційні фактори, неможливість людини «дихати на повні груди», коли життєва ситуація складається так, що ми шукаємо і не знаходимо «віддушини», живемо у важкій, гнітючій атмосфері.
Спусковим механізмом розвитку цього захворювання може стати несприятлива ситуація на роботі, де перспективному працівникові «перекривають кисень». Проблеми з диханням нерідко виникають і у людей, близькі яких буквально «душать» їх своєю турботою. Відомий лікар, психотерапевт і письменник Валерій Синельников вважає, що більшості астматиків складно плакати: «Такі люди стримують сльози, ридання. Астма — це затамоване схлипування…»
А доктор медичних наук, професор, керівник Вісбаденської академії психотерапії (Німеччина) Носрат Пезешкіан переконаний, що багато хворих на астму походять із сімей, де надмірно цінувалися досягнення, пред’являлися дуже високі вимоги, а прояви невдоволення та інших негативних емоцій вважалися неприпустимими.
Причина не в тому, що ви їсте, а в тому, що гризе вас
Виразку шлунка може спричинити агресивна бактерія хелікобактер пілорі, куріння, надмірне вживання алкоголю, неправильне харчування, спадкова схильність, висока концентрація в шлунку соляної кислоти. Однак далеко не у всіх ці несприятливі фактори викликають хворобу. Чому так відбувається?
Більшість вчених схиляються до думки, що дається взнаки тривалий стрес і особливості характеру людини. Саме тому виразка шлунка частіше виникає у вразливих, невпевнених у собі осіб, які в той же час ставлять до себе непомірно високі вимоги. Вони вічно незадоволені собою, схильні до «самоїдства». У групі ризику і ті, хто «застряг» у тій чи іншій ситуації, не здатний прийняти нові обставини свого життя, вважає Славолюб Богач.
Цукровий діабет, на думку психологів, провокує конфлікти в родині, тривалі стреси і образи, незадоволену потребу в любові та ніжності. Бажаючи «скуштувати» хоча б трохи радощів життя, людина починає задовольняти свої емоційні потреби за допомогою їжі. Звідси — переїдання, ожиріння, підвищення вмісту цукру в крові і невтішний діагноз — діабет.
Часті запаморочення, які не може пояснити ваш лікар, з точки зору психосоматики можуть означати, що ви втомилися «крутитися, як білка в колесі». Або навколо вас стільки всього відбувається, що «голова йде обертом». Якщо людина за характером спокійна, звикла до розміреного темпу існування, то такий «вир» справ і подій може напружувати. До речі, постійними запамороченнями страждав Юлій Цезар — відомий любитель робити кілька справ одночасно.
Випадає волосся? Часто ми починаємо його втрачати після важких переживань або нервового шоку. Наше тіло у такий спосіб підказує: «Пора відкинути все застаріле і зайве, розлучитися з минулим, відпустити його».
Невралгія трійчастого нерва викликає нестерпний біль. З чим пов’язує ці муки психосоматика? Нерідко, бажаючи справити хороше враження, ми на обличчя «одягаємо маску», «приклеюємо» посмішку, зображуємо серйозність або зацікавленість у роботі… Це призводить до того, що лицьові м’язи перебувають у постійній напрузі. Коли організм від такої невідповідності втомлюється, то запалюється трійчастий нерв, «парадне» обличчя зникає, з’являється спотворена болем гримаса. Стримуючи свої агресивні імпульси, мило розмовляючи з тими, кому насправді хочеться «врізати», ми «даємо ляпас» собі.
Банальний біль у горлі — і той іноді має психологічні передумови, стверджує Богач. Про психосоматику можна думати, якщо проблеми хронічні, мало піддаються як лікуванню, так і поясненню. Вони нерідко мучать тих, хто хоче, але з якихось причин не може висловити свої почуття — «наступає собі на горло», звик мовчки зносити образу, «ковтати» її.
Звичайно ж, при будь–якому захворюванні необхідно звернутися до лікаря відповідного профілю і ретельно обстежитися. Але якщо недуга погано піддається лікуванню, самопочуття погіршується на тлі стресу або конфлікту, то варто задуматися, чи не є ваші проблеми зі здоров’ям наслідком невідреагованих емоцій, пригнічених образ, переживань. Розібратися в цьому може допомогти психотерапевт.
Олена ГОРОБЧЕНКО.
За матеріалами інтернет-видань.
