Кредит синові
Якось син прийшов до тата просити грошей на, як він сказав, бізнес–проект, по–модному «старт–ап». Кошти він отримав, але з певною умовою. Якщо вчасно не повертає (йшлося про 2 місяці), то далі — капають відсотки. Як у банку, але менші. Що вам сказати… Вони таки почали капати, і він повертає гроші з відсотками
Це історія про мого сина. Довелося чути думку, що не можна так знущатися, бо це ж «твоя рідна Дитина!» Я ж думаю, що ця історія дуже крута, бо мій син зі ще більшим дорослим апетитом не бігтиме аж так швидко до банку за його акулячим кредитом «уже через годину і без будь–яких довідок про доходи», бо має досвід щодо повернення боргу. Це вдала інвестиція у його мозок, демонстрація рамок іншого світу, у які хоч–не–хоч, а мусиш втискатися. Це також інвестиція і в наш майбутній сімейний спокій за дитину, яка, може, живе десь далеко, але дає собі раду, бо принаймні мінімально фінансово грамотна. Але ж не всі діти хочуть кредитування. То як іще передавати важливе знання?
Є багато публікацій про закордонний досвід, за яким треба заохочувати їх брати участь у «домашніх» ринкових стосунках: щось продавати–заробляти, спостерігати, куди діваються гроші і вчитися планувати витрати. Американські діти запросто продають речі на «блошиних ринках» або лимонад власного виробництва.
Це інвестиція і в наш майбутній сімейний спокій за дитину, яка, може, живе десь далеко, але дає собі раду, бо ринаймні мінімально фінансово грамотна.
Батьки заохочують їх торгуватися, підтримують ідеї, як заробити. Суть цього у тому, що знання про гроші ліпше отримати в молодшому віці, аніж після закінчення університету. Отже, якщо моя дочка виготовляє і продає «лізуни» (пластиліноподібну масу, що начебто знімає стрес, якщо її розминати) — вона здобуває знання про гроші і я їй не заважаю. Однак користуюся нагодою і розпитую, скільки коштують матеріали, її праця і скільки ж вона отримала прибутку. З того, що відповідає коротко й неохоче, роблю висновок: вийшла на «нулі». Бізнес–ідея не окупилася. Тишком спостерігаю за насупленим обличчям і думаю, що й вона зробила схожий висновок. Менше з тим, це справжній корисний досвід. Питаю, чи не варто було би порахувати усе ще до втілення затії, та визнавати помилки перед кимось не кожен дорослий буде, а то дитина! Зате я чую, що моя донька поміняла частину грошей на долари! Несподівано підказав і допоміг старший брат. «Витратити не зможу і буду збирати на телефон!» — її слова сповнені гордості. Знає, що не втримається від марнотратства, то пробує убезпечити себе від себе ж. (Ще рік тому цього і близько не було!)
До речі, батькам байдужих до щоденних покупок дітей психологи радять розказувати про планування, що гроші можна розкладати у різні скарбнички (баночки) — на щодень, на дорогу покупку, на мрію. Ще кажуть: як поводяться зі своїми заробітками тато з мамою, так часто роблять і діти. Хоча буває, що надмірна скупість батьків підштовхує дітей у дорослому віці до щедрості і навпаки. Знаю випадки, коли батькам варто було б повчитися фінансової грамотності у дітей! Маєте що зауважити — рада буду дізнатися: [email protected] або ж [email protected].
