У руках Олександра Євгеновича сертифікат, що засвідчує: у прифронтовій зоні читатимуть усі видання від «Газети Волинь».
У Києві вбили Друга преси, який допомагав волинським бійцям
Загибель Олександра Бухтатого, котрий працював у департаменті інформаційної політики Адміністрації Президента, стала шоком для редакції «Газети Волинь», адже з Олександром Євгеновичем нас пов’язували не тільки численні спільні проекти, а й щира дружба
Він неодноразово бував на Сході в зоні Операції Об’єднаних сил, але смерть застала у центрі мирного Києва — два нелюди пізно ввечері 13 березня пограбували його, завдавши кількох ударів по голові. Одного з підозрюваних у нападі — 25–річного громадянина Вірменії — затримано і взято під варту…
Саме Олександр Бухтатий допомагав нашій редакції розповсюджувати на Сході «Фронтову читанку» — спеціальний випуск «Газети Волинь» для українських бійців. Він неодноразово організовував журналістські поїздки в зону ООС у рамках започаткованого ним проекту «Реформовані ЗМІ — українській армії». Остання відбулася незадовго до його смерті — у Маріуполі, де зібралися журналісти з багатьох областей, а відеогрупа «Газети Волинь» презентувала свій фільм «Я вірю, що закінчиться війна…» про військовослужбовців та волонтерів Горохівського району. Завдяки Олександрові ця поїздка подарувала нашим працівникам багато нових знайомств — із маріупольцями, колегами з інших видань України та нашими захисниками.
Коли, до речі, відбувалися перші презентації фільму на Горохівщині, Олександр Бухтатий спеціально приїхав на Волинь, щоб бути присутнім на його показі. А після того, як дізнався, що наша редакція розігрує серед своїх передплатників подарунки, висловив бажання особисто взяти участь у жеребкуванні.
Непосидючий, небайдужий, завжди доступний, твердо переконаний у перемозі України. Таким його пам’ятаємо не тільки ми, журналісти, а й українські військові.
Непосидючий, небайдужий, завжди доступний, твердо переконаний у перемозі України. Таким його пам’ятаємо не тільки ми, журналісти, а й українські бійці, в тому числі й у 14–й бригаді, яка дислокується у Володимирі–Волинському. Її воїни з теплотою згадують Олександра Бухтатого.
Він брав активну участь у реформуванні преси в Україні, допомагав роздержавленим редакціям ставати конкурентоспроможними. Мріяв і активно працював над відновленням військової преси.
…Олександрові Бухтатому було лише 46 років. Він — кандидат наук із державного управління. Протягом багатьох років входив до правління Національної спілки журналістів України, був її секретарем. На останніх виборах голови НСЖУ у квітні 2017 року, будучи одним із двох головних кандидатів на цю посаду, програв нинішньому очільникові спілки Сергію Томіленку з мінімальним розривом.
Колишній головний редактор газети на Харківщині Олександр Бухтатий, як ніхто інший, добре знав усі проблеми та болі незалежних друковних ЗМІ. І повторював, що так і не зміг стати «справжнім чиновником», бо в душі залишився журналістом.
Поховали Олександра Бухтатого на рідній Харківщині в суботу, 16 березня. Прощання було велелюдним. Сотні тих, хто знав і поважав Олександра Євгеновича, прийшли віддати шану та висловити співчуття його дружині та синові. Хоронили Друга преси під армійські салюти, як справжнього Воїна світла…
P. S. У день, коли в Києві прощалися з Олександром Бухтатим, не витримало серце матері його дружини. Олена Бухтата майже в один день втратила найдорожчих людей — чоловіка і маму…
