Безсонні ночі біля колиски — це нормально
Пітер Флемінг, професор педіатрії з університету Брістоля (Англія), стверджує, що немовлята, котрі часто прокидаються, є неспокійними, зазвичай згодом мають вищий рівень інтелекту та вирізняються кращим фізичним здоров’ям
Мозок малюка розвинений лише на 25% у порівнянні з вашим. Дитина не може контролювати своїх емоцій та потребує постійних догляду й уваги. Вчені доводять: чим більше ласки й тепла сонна дитина отримує від батьків уночі, тим зрілішою психологічно вона виростає. Від цього залежить здатність людини співпереживати, співчувати.
У дорослих цикл сну, як правило, має 90–хвилинну тривалість. Спочатку — «швидкий» сон, потім занурюєтесь у «глибокий», через півгодини — знову «швидкий». У новонароджених цей цикл — 60–хвилинний. Тому якщо вони частіше прокидаються — це абсолютно нормально.
Батьки, які хочуть «навчити» дитину вночі не плакати, мають зрозуміти, що для неї істерика — надзвичайний стрес. Щоб заспокоїтись, немовляті потрібно побачити маму та відчути її подих. Якщо вона не приходить, симпатична нервова система дає сигнал: «Небезпека!» Мозок сприймає це так: «Потрібно почати кричати голосніше. Якщо ні до кого не докричусь — помру». Тому деякі малюки плачуть так, що аж синіють.
Пітер Флемінг вважає, що діти не повинні спати окремо від батьків, а особливо — у другій кімнаті.
Пітер Флемінг вважає, що діти не повинні спати окремо від батьків, а особливо — у другій кімнаті. «Я багато часу провів в Африці й інших країнах, де вважається нормою носити на собі своїх чад. Вони постійно знаходяться з мамою, у будь–який час під рукою завжди тепле молоко. І це — найкращий спосіб виховання, можливість запобігти синдрому несподіваної дитячої смерті, що найчастіше трапляється з тими немовлятами, які ізольовані від своїх батьків.
«Можливо, ці слова стануть для вас певним розчаруванням, але для дітей природно день за днем, ніч за ніччю випробовувати дорослих на витривалість. Малюки налаштовані на те, що всі їхні потреби мама або хтось із родичів відразу задовольнять. Отже, потрібно бути поруч. І це — найменше, що ми можемо для них зробити, якщо хочемо виховати розумних, добрих, організованих і відповідальних нащадків», — підсумовує вчений.
Оксана КРАВЧЕНКО