ЧИ ПОБАГАТШАЛИ СЕЛЯНИ ПІСЛЯ ЗБОРУ УРОЖАЮ?

ЧИ ПОБАГАТШАЛИ СЕЛЯНИ ПІСЛЯ ЗБОРУ УРОЖАЮ?

Цьогоріч валовий збір зерна менший, ніж у минулому році, але відповідає прогнозам, які складали спеціалісти агропромислового комплексу, і становить 725,6 тисячі тонн при середній врожайності 26,4 центнера з гектара (менше на три центнери, ніж у 2004 році). Селяни, які увесь рік трудились задля того, щоб виростити гарний урожай, на початку жнив ніяк не могли побороти песимістичний настрій, який був викликаний нестабільністю і непрогнозованістю на ринку зерна. Чи вирівнялась ситуація протягом останніх тижнів, чи вдасться селянам продати вирощене зерно і, головне, за якими цінами? Про це розмова нашого кореспондента із заступником голови облдержадміністрації Віталієм Миколайовичем ЗАРЕМБОЮ.

Олена ДУДКЕВИЧ

- Віталію Миколайовичу, з яким настроєм хлібороби підійшли до завершення цьогорічних жнив?
- Якщо бути прискіпливим в оцінці ситуації, то потрібно починати з того, що надто вже ці жнива виснажили і фізично, і психологічно у плані погодно-кліматичних умов. Такі жнива, як були, на пам’яті не в багатьох господарників. А розчарування, які пережили товаровиробники, були пов’язані з тим, що початок жнив був задекларований як доволі успішний у плані врожайності. Опісля тривалої негоди, яка тривала дев’ять днів безперервно, ця врожайність на окремих високопродуктивних площах знизилась до 10 центнерів з гектара.
- Які ж втрати в цілому по області?
- У нас загинуло 7 тисяч гектарів зернових культур. Це не менше, ніж 20 відсотків врожаю, або шість центнерів на кожному гектарі.
- Чи зможуть наші сільгоспвиробники розраховувати на якесь відшкодування збитків з боку держави?
- На жаль, ні. Ми подали усі необхідні папери, але...
- А як спрацювали структури, які покликані закуповувати зерно у сільгоспвиробників?
- Вочевидь, структури, від яких залежала заготівля зерна у виробників, а це - Держрезерв, ДАК “Хліб України”, Аграрний фонд – виявились, м’яко кажучи, не готовими до виконання тих завдань, які перед ними ставились. Вони неадекватно оцінювали ситуацію на ринку зерна. Насамперед, Держрезерв встановив нові вимоги щодо якості зерна – зменшив процент вологості на один відсоток. Самі розумієте, що за таких погодних умов здати зерно, вологістю 14,5 відсотка майже нереально.
Не могло не дивувати рішення Аграрного фонду про поділ продовольчого жита на класи. Через негоду жита першого класу у нас виявилось зовсім мало. А різниця в ціні між першим і третім класом суттєва – 140 гривень.
- Доводилось чути, що ціна на ячмінь, який на початку жнив користувався попитом, також впала.
- Так. Спочатку ДАК “Хліб України” оголосило про свій намір на основі тих контрактів, які були укладені із зарубіжжям, закупляти ячмінь по ціні 620 гривень за тонну, а потім несподівано знизило ціну до 550 гривень. Що за цим стоїть? Контракти підписуються ж заздалегідь... Уявіть собі ситуацію: господарство завезло партію зерна, керівник уже склав плани щодо того, куди вкласти гроші від його реалізації, аж раптом ціна падає. Усе це вкрай негативно вплинуло на настрої сільгоспвиробників.
- Чи робили ви якісь спроби вплинути на ситуацію?
- З ініціативи Волинської облдержадміністрації, Міністерства аграрної політики було переглянуто і відмінено вимоги щодо поділу продовольчого жита на класи і Аграрний фонд повернувся до минулорічних умов. Ціна залишилась 420 гривень за тонну, хоч спершу було задекларовано 440. Змінив підхід до закупівлі пшениці й Держрезерв і почав користуватись минулорічними параметрами якості. Ціна на пшеницю IV класу зросла з 486 до 510 гривень. А це окремих господарників, які мають великі партії зерна, певною мірою влаштовує. Останнім часом на ринку зерна відбулось пожвавлення. Пішли розрахунки по Держрезерву і по Аграрному фонду.
- До речі, про Аграрний фонд. Це таке собі новонароджене маля на ринку зерна, на яке покладались певні сподівання. Як воно себе зарекомендувало?
- Будь-яке немовля потребує часу, щоб навчитись ходити, а ще більше говорити. У даному випадку не було ні одного, ні другого. Услід за бажанням купити зерно Аграрний фонд виставив дванадцять умов, тобто сільгоспвиробники повинні були подати дванадцять довідок, які б свідчили про те, що товаровиробник не має ніякої заборгованості перед пенсійним фондом, податковими структурами і т. д.
- На початку жнив велась мова про те, щоб створити умови, за яких сільгоспвиробники змогли безперешкодно взяти такі довідки.
- На жаль, нічого не вдалося вирішити. Було доручення голови облдержадміністрації про сприяння, але як, скажімо, вчинити у Ратнівському районі, де Пенсійний фонд окремі господарства подав до суду? Доводилося йти до багатого сусіда, який не має проблем з платежами і просити здати зерно через нього. Ось тому партії жита деяких господарств були понад 500 тонн. Але ми закривали на це очі, бо ж треба якось виходити із ситуації господарствам хоча б для того, щоб здійснювати платежі до того ж Пенсійного фонду.
- Давайте поговоримо про обсяги заготівлі хліба на Волині. На одній із селекторних нарад прем’єр-міністр критикувала роботу губернаторів щодо заготівлі хліба.
- Нас особливо не критикували. Тим більше, що позиція Юлії Тимошенко зводилась до такого: селяни, не дайте себе ошукати і не продавайте зерна за цінами, що не покривають його собівартість. Взагалі про обсяги говорити складно, бо цей показник досить динамічний. Скажімо, Аграрний фонд нам виділив квоту 21 тисячу тонн, яку ми розподілили між сільгоспвиробниками Полісся, щоб максимально забрати жито, якого ще з минулого року лишилось 38 тисяч тонн. Сьогодні вже реалізовано 10 тисяч тонн. До держрезерву господарники продали 4700 тонн пшениці ІІІ і ІV класу за ціною 621 і 510 гривень за тонну відповідно. Що ж стосується ДАК “Хліб України”, то ця структура заявила про наміри закупити по Україні 2 мільйони тонн зерна по експортних контрактах. На Волині поки що цій структурі продали 2400 тонн зерна, і це переважно ячмінь. А ціна, яку вона пропонує на пшеницю, товаровиробників просто не влаштовує. 38 тисяч тонн зерна ми вже заготовили для обласних потреб. Тобто можна стверджувати, що завдання по тих квотах, які нам надали, ми виконаємо. Крім того, 8 тисяч тонн зерна має закупити Луцький спирто-горілчаний завод, розрахунки по лізингу за придбану техніку Агрореммаш проводить теж зерном.
- Тобто, можна сказати, що ситуація з реалізацією зерна у нас вирівнялась, а в порівнянні з минулим роком волинські сільгоспвиробники матимуть змогу продати більше зерна по виділених квотах.
- Так, але ж ціна на зерно при цьому не зросла. А з точки зору собівартості, вартість пального, добрив, запчастин он як підскочила, то вона в цілому взагалі зменшилась. Тому бравурно говорити — “Ах, як у нас все добре!” — я не можу.
- Одне із головних джерел споживання зерна є тваринництво. На кількох нарадах доводилось чути, що в цьому році тваринництво чи не вперше за останні роки буде стовідсотково забезпечене комбікормовими кормами.
- Буде... Але за попередніми розрахунками, які робило головне управління агропромислового розвитку, тільки два райони повністю забезпечать зерном тваринницьку галузь. Решта, вочевидь, воліють продавати зерно. Їх можна зрозуміти, бо той масштаб робіт, які треба виконати восени, не залишає їм вибору. Буряки, якщо їх вирощує господарство, ще не пора копати, підприємства, які вирощують кукурудзу, можна на пальцях однієї руки полічити. Той, хто продає м’ясо і молоко, сплачує поточні платежі. Ситуація достатньо складна, бо потрібно ще й кредити гасити. Я взагалі допускаю думку, що деякі господарства продаватимуть худобу.
- Виходить, що з одного боку робиться усе, щоб наростити поголів’я, а з іншого — селянин, загнаний у глухий кут, просто не може цього зробити.
- Нас запевняють, що наступний рік в Україні стане роком села, в бюджеті будуть закладені відповідні кошти, передбачені відповідні заходи, додаткові асигнування в економіку села... Уявімо, що хворий не може жити без кисневої подушки, а лікарі кажуть йому: ти потерпи кілька годин, а потім ми тобі її дамо, а зараз, ну, нема можливості... Щось подібне відбувається і в сільськогосподарському виробництві.
- Чи беретесь ви прогнозувати, що і в яких обсягах сіяти селянам?
- Я раджу і навіть наголошую на тому, що сіяти потрібно на тих площах, на яких можна забезпечити застосування інтенсивних технологій. Навіщо вкладати гроші у те, що просто не може дати високого врожаю? Для чого нам множити неврожайність, борги? Що ж стосується того, що саме сіяти, то варто робити наголос на кормових культурах, щоб забезпечити кормову базу для тваринництва. Окремі господарства тепер пробують вирощувати на Волині соняшник. Виявляється, в наших умовах він дає непогані врожаї. Прибутковим є вирощування ріпаку, кукурудзи. А взагалі тут кожен господар повинен застосовувати творчий підхід.