Віталій Веремчук, Василь Корець (у байдарці) та Ольга Корець збирають сміття на місці старту учасників екстремальних перегонів на байдарках «Поліська регата».
«Пішов на риболовлю, ну, випив пива, але чому пляшку — обов’язково у воду?» (ФОТО, ВІДЕО)
Активісти та працівники Національного природного парку «Прип’ять—Стохід» разом із журналістами «Волині» прибирали береги річок Стохід і Бистриця
—Любешів же чистий! — так реагували багато знайомих, дізнавшись про цю акцію.
Район вважають одним із найчистіших на Волині. І це дійсно так. Коли мандруєш річками, то найчастіше звертаєш увагу на чарівну природу Любешівщини. Але щойно ми рушили на байдарках, я змінив свою думку. Навіть якщо на перший погляд усе гаразд, насправді річка забруднена.
Охочі збирати сміття помістилися на трьох байдарках.
Власне тому співробітники Національного природного парку «Прип’ять—Стохід» разом з іншими активістами вирішили пройтися на байдарках річками (в околицях Любешова) і позбирати сміття.
Участь у заході взяли начальник відділу екологічної освіти та рекреації НПП «Прип’ять–Стохід» Віталій Веремчук, провідний фахівець із рекреації та туризму цієї ж установи Василь Корець, представник любешівської районної екологічної організації «Світ навколо нас» Ольга Корець, активіст із Любешова Сергій Бущук та журналісти газети «Волинь».
Уже біля пішохідного мосту до села Заріка назбирали чимало мотлоху.
Уже біля пішохідного мосту, що веде до села Заріка, назбирали кілька великих сміттєвих мішків мотлоху. Найчастіше водойми забруднені пластиковими та скляними пляшками, пластиковим посудом, поліетиленовими торбинками. Найоригінальнішою знахідкою став пластмасовий дитячий пістолет.
Треба ще працювати й працювати над тим, щоб люди стали свідомими й думали про майбутнє.
— Пляшка! — щойно стартуємо, як мій напарник Віталій Веремчук помічає в прибережних заростях пляшку, що погойдується на хвилях.
Сергій Бущук розбирає пластикового плота.
Плота довелося буксирувати до дамби, де його можна було забрати автомобілем.
Підгрібаємо її веслом і закидаємо в мішок. Подібних знахідок ще буде й буде. Пізніше я вже наловчився на ходу ловити плавуче сміття. Та все ж це займало чимало часу.
Неподалік Ольга Корець та Сергій Бущук, які йшли іншою байдаркою, помітили цілий пліт із пластику та 5–літрових пляшок. Вочевидь, його майстрували дітлахи, а тоді покинули забавку, яка «прикрашала» берег Стоходу. Пліт відбуксирували до дамби, де й склали перші мішки.
Природа на Любешівщині чудова.
Мішки ніколи не пустували. А біля мостів особливо багато сміття.
Непотребу було стільки, що доводилося раз у раз зупинятися. Здавалося б: пішов чоловік на риболовлю, ну, випив пива, забери ж із собою пляшку. Ні, її обов’язково треба кинути у воду. Одним словом, хоч–не–хоч доводиться констатувати: навіть така річка, як Стохід — забруднена (притому, за словами Віталія Веремчука, у минулі роки сміття на воді було ще більше). Особливо у людних місцях на кшталт пляжу чи стадіону.
Почистили й місце старту учасників екстремальних перегонів «Поліська регата». Коли ми збирали пляшки та одноразові склянки біля альтанки за стадіоном, мимо нас пройшло двійко хлопців із великою торбою. Побачивши прибиральників та журналістів із камерою, швидко розвернулися і подалися геть. Хотілося їм, видно, посидіти в альтанці. А ось прибирати — не їхня справа.
Віталій Веремчук каже, що минулого року сміття на воді було ще більше.
Врешті з любешівськими берегами завершено. Йдемо у плавні. То тут, то там зриваються парами качки (одна випурхнула просто за два метри від байдарки), сполохані білі чаплі роблять величезні півкола, здіймається дика гуска, занесена у Червону книгу України. На одному з бічних русел помічаємо лебедів. Угорі шугає хижий лунь. Чудово! Зрідка цю ідилію перериває огидний пластик, який мусимо забирати з собою.
На річці Бистриці.
Врешті заходимо у Бистрицю. Ця невелика річечка з’єднує Стохід та Прип’ять ще до того, як два поліських потоки зіллються в один. Мальовничими берегами вона нагадує Бучинський ліс, який перетинають учасники «Поліської регати». «А коли тут усе зелене, то туристи просто умлівають», — каже Віталій Веремчук.
І це тільки невелика частина «улову»!
За одним із поворотів помічаємо загату, яка перегороджує русло. Цю споруду використовують для ловлі риби, що незаконно у межах національного парку. Поруч бачу справний ятір. Його ставлять у прохід в загаті — і рибка потрапляє у пастку. Браконьєрське знаряддя забираємо з собою, а про загату повідомимо інспекторів парку.
Ось такий ятір ми знайшли біля загати.
Поблизу мосту до села Пожіг — знову сміття. Ми не рахували, скільки мішків наповнили. Певно, й не зібрали всього. Але це й неможливо зробити силами кількох людей. Тож треба ще працювати й працювати над тим, щоб люди стали свідомими й думали про майбутнє. Шкода, що участь в акції взяло так мало людей. Та й увага перших осіб району та ОТГ була б зовсім не зайвою.
Віталій Веремчук розповідає про акцію журналістам «Волині».
А вже проснулись первоцвіти...
