Роз’яснення ДКП «Луцьктепло» стосовно різниці в тарифах для різних підприємств*

Тариф на теплову енергію — ​це сума тарифів на виробництво теплової енергії, її транспортування та постачання. Теплову енергію виробляють котельні, теплоелектростанції, теплоцентралі, а також атомні електростанції. Вартість тепла безпосередньо залежить від способу його виробництва та виду палива, а також від довжини і технічного стану мереж та іншого теплотехнічного обладнання. Тому тарифи нереально зробити однаковими для всіх міст. Навпаки, вони можуть суттєво відрізнятися навіть у межах одного населеного пункту. На розмір тарифу впливає також обсяг корисного відпуску теплової енергії, який із кожним роком скорочується (погодні умови, встановлення засобів обліку теплової енергії та гарячої води, відповідно ощадне споживання послуг споживачами).

Так, аналізуючи тарифи на теплову енергію, встановлену підприємствам НКРЕКП ще у 2016 році, можна зауважити, що тарифи для ДКП «Луцьктепло» вже тоді були не з найнижчих в Україні. Тому, коли наше підприємство перейшло під регулювання Волинської обласної державної адміністрації щодо здійснення ліцензування діяльності у сфері теплопостачання та до виконавчого комітету Луцької міської ради щодо встановлення тарифів, вони не могли стати меншими, зважаючи на постійне підвищення цін на енергоносії. Крім того, у зв’язку зі збільшенням витрат не лише на природний газ, а й на електроенергію, водопостачання та водовідведення, соціальні гарантії з оплати праці у державі, підприємства коригують свої тарифи. Постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 № 869 передбачено лише умови перегляду / коригування тарифів, проте не вказано конкретний термін, протягом якого усі підприємства мають їх переглянути. ДКП «Луцьктепло» оперативно відреагувало на всі ці зміни й одним із перших ввело їх в дію задля уникнення збитків через різниці в цінах, які пізніше все одно компенсувались би споживачами (за рахунок включення цих втрат у наступному тарифі або ж із міського бюджету).

Тому порівнювати тарифи підприємства, яке вже привело свої витрати у відповідність до фактичних витрат, з тим, яке ще цього не зробило, є щонайменше некоректно.

Тому порівнювати тарифи підприємства, яке вже привело свої витрати у відповідність до фактичних витрат, з тим, яке ще цього не зробило, є щонайменше некоректно. До прикладу, в Одесі діють тарифи на централізоване опалення у розмірі — ​1229,20 грн/Гкал, проте вже оприлюднений проект тарифу у розмірі — ​1888,67 грн/Гкал. Але є сенс порівнювати розмір тарифу серед підприємств, які привели свої витрати у відповідність до фактичних витрат, наприклад із підприємствами волинського регіону. Різниця у тарифах незначна. Тоді як у Луцьку гігакалорію відпускають за 1847,75 грн, у Ковелі її вартість становить 1864,34 грн, у Нововолинську — ​1872,6 грн/Гкал, а у Володимирі-Волинському — ​1886,69 грн/Гкал.

Важливо звернути увагу на ще один аспект — ​у теплопостачальних підприємств України встановлено різні види тарифів: одноставковий чи двоставковий.

Одноставковий тариф на теплову енергію — ​вартість одиниці (1 Гкал) теплової енергії відповідної якості, що реалізується споживачам, визначена як грошовий вираз планованих економічно обґрунтованих витрат на її виробництво, транспортування, постачання, витрат на відшкодування втрат, планованого прибутку і не розподілена на умовно-змінну та умовно-постійну частини тарифу;

Двоставковий тариф на теплову енергію — ​грошовий вираз двох окремих частин тарифу (умовно-змінної та умовно-постійної):

умовно-змінна частина двоставкового тарифу — ​вартість одиниці (1 Гкал) теплової енергії відповідної якості, що реалізується споживачам, як грошовий вираз змінної частини планованих економічно обґрунтованих прямих витрат на її виробництво, що змінюються прямо (або майже прямо) пропорційно зміні обсягу виробництва теплової енергії з урахуванням планованого прибутку;

умовно-постійна частина двоставкового тарифу — ​абонентська плата за одиницю (1 Гкал/год) теплового навантаження об’єктів теплоспоживання як грошовий вираз решти планованих економічно обґрунтованих витрат, що включаються до повної собівартості виробництва, транспортування та постачання теплової енергії, є постійними і не змінюються прямо (або майже прямо) пропорційно зміні обсягу виробництва теплової енергії з урахуванням планованого прибутку.

Наприклад, у Луцьку тариф на централізоване опалення одноставковий і становить 1847,75 грн/Гкал з ПДВ, а в Івано-Франківську — ​двоставковий. 1312,11 грн з ПДВ — ​це лише умовно-змінна частина тарифу, тобто це витрати, які безпосередньо залежать від відпуску теплової енергії, друга ж частина — ​це умовно-постійний тариф, який включає в себе витрати на заробітну плату, податки, ремонти, витрати пов’язані з обслуговуванням теплотехнічного обладнання, і становить 25 760 грн/Гкал/год.

Для ДКП «Луцьктепло» важливою також є співпраця з Європейським банком реконструкції та розвитку (ЄБРР), в рамках якої реалізується Проект модернізації системи централізованого теплопостачання міста Луцька. Укладений між ДКП «Луцьктепло» (позичальником) та ЄБРР (позикодавцем) кредитний договір зобов’язує позичальника для отримання виплат за кредитом, зокрема, до «встановлення тарифів на рівні повної собівартості, який передбачає відшкодування всіх економічно обґрунтованих витрат позичальника відповідно до законодавства України» (Стаття 4.03.(о) кредитного договору). Модернізація системи централізованого теплопостачання є пріоритетною для ДКП «Луцьктепло», відтак підприємство стоятиме на позиції утримання тарифів на свої послуги в економічно обґрунтованих межах.

Адміністрація ДКП «Луцьктепло».