Юна лучанка Аня Будько з нетерпінням чекала приїзду німецьких спеціалістів.
Ніколь та її команда 20 років рятують волинян від глухоти (Фото, відео)
Перші пацієнти, яким німецькі спеціалісти подарували можливість чути, вже дорослі і тепер приводять до них своїх дітей. У реєстрі, який пунктуально веде Керстін Янсен, понад 800 прізвищ наших краян, картки яких кожної весни поповнюються новими записами. А народилася ця благодійна програма з легкої руки Мальтійської служби допомоги в Луцьку
Працювала з вихованцями спецсадка до півночі…
— Я пригадую, як зовсім юна Ніколь вперше приїхала до нас. Вона була одна і мала оглянути 72 глухих і слабочуючих дітей, які на той час були дуже погано забезпечені слуховими апаратами. Підібрати кожному, налаштувати їх — клопітка робота. І ця жінка не погоджувалася перепочити, поки її не завершила. Була
12-та година ночі, коли вона, зовсім зморена, прилягла на дитячому ліжечку і відразу заснула. Згодом Ніколь Кюлінг стала приїжджати з командою фахівців, які взяли під опіку наших вихованців. Завдяки німецьким благодійникам діти змогли навчатися у школах, здобувати освіту і жити повноцінним життям, — розповідала завідувачка Луцьким спеціалізованим дитячим садком № 28 Ольга Володіна.
Слухові апарати передають на благодійній основі фірми, які їх виготовляють, частину — закуповують за кошти спонсорів, пожертви небайдужих громадян.
Щоб тримати під контролем слух своїх волинських пацієнтів, перевіряти стан апаратів, за потреби оновлювати їх, міняти вкладки, батарейки, німецькі протезисти, техніки, акустики спеціально беруть відпустки в себе на роботі, залишають сім’ї, витрачають власні кошти. Слухові апарати передають на благодійній основі фірми, які їх виготовляють, частину — закуповують за кошти спонсорів, пожертви небайдужих громадян.
— Я працюю в громадській організації, що надає гуманітарну допомогу людям на Сході. І 20 років тому до нас зайшов чоловік, який приніс із десяток нових слухових апаратів. Від нього й довідалася, що в Україні багато дітей потребують слухопротезування, а батьки не мають грошей, щоб придбати сучасні цифрові апарати. З того часу все й почалося. Коли народився мій син, було важче вирватися з дому. Але зараз йому вже 10 років і він розуміє, що нас чекають на Волині люди, які не чують, — каже Ніколь Кюлінг.
Із президентом Мальтійської служби допомоги на Волині Вірою Блеккер вони обнімалися, як рідні сестри. Упродовж двох десятиліть тісно співпрацювали. Згадували незабутнього Гюнтера Блеккера, громадянина Німеччини, який успішно прокладав місточки благодійності з Європи на Волинь. Перелічували імена німецьких фахівців-волонтерів, які приїжджали до Луцька найчастіше. Серед них і подружжя Гунар і Керстін Янсен із міста Ольденбург.
— Можна сказати, що ваш край став для нас рідним. Ми з чоловіком тепер навіть відпочивати їдемо тільки на Волинь. І завжди зголошуємося попрацювати, — усміхається фрау Керстін.
«Раніше ми тільки бачили світ, а тепер ще й чуємо його»
Гунар Янсен знайомить нас зі своїми колегами, які упродовж тижня налаштовували слухові апарати теперішнім і колишнім вихованцям Луцького спеціалізованого дитсадка, школи-інтернату у Володимирі-Волинському, вели прийом дорослих пацієнтів і, зокрема, в обласному госпіталі ветеранів війни обстежували учасників бойових дій на Сході України.
А Мальтійська служба допомоги з нагоди 20-річчя діяльності німецьких спеціалістів на Волині організувала надзвичайно зворушливе свято. Запросили людей, з якими гості давно поріднилися. Малюки з дитсадка, які тільки звикають до слухових апаратів, разом із вихователями й сурдопедагогами дарували свої таночки. У складі «делегації» Луцької ЗОШ № 15, де навчаються діти з вадами слуху, і другокласниця Аня Будько. Дівчинка тримала в руках малюнок з написом: «Раніше ми тільки бачили світ, а тепер ще й чуємо його. Спасибі!» Юні пацієнти принесли свої вироби, малюнки, квіти. Заступник президента Мальтійської служби допомоги Олександр Міщук вручив благодійникам грамоти та подяки. Привітали гостей і отець Роман Бурник, і директор Волинського коледжу НУХТ Ігор Корчук, який завжди підтримує такі акції й заохочує до волонтерства студентів.
— Перші слухові апарати доньці подарували саме німецькі спеціалісти. Постійно цікавляться, як у нас справи, ставляться до дітей з великою любов’ю, турботою, увагою, за що їм хочеться низько вклонитися, — дякувала від імені батьків Олена Будько.
Подружжя лучан Завадських — Віталій та Едіта — понад 15 років знайомі з Ніколь Кюлінг та її колегами.
— Я на собі відчув, яке значення має вчасне протезування і заняття із кваліфікованими сурдопедагогами. Відвідував Луцький спеціалізований дитсадок № 28, де з такими дітьми вміють працювати. Важливо, щоб і слухові апарати були якісні, цифрові, добре підібрані, налаштовані. Тепер у цей садочок ходить наш син Іллюша, а старша донечка — уже школярка. Німецькі спеціалісти ставили і мені слухові апарати, і моїми дітьми тепер опікуються, — розповідав Віталій, який може спілкуватися, хоч і має серйозні вади слуху.
Подібних історій є багато. На фотостенді, що є своєрідним літописом, бачимо світлину, де Ніколь із маленьким хлопчиком на руках, а поруч — знімок, де вона стоїть уже з дорослим юнаком — Романом Мінчуком. Сотні сімей отримали від німецьких благодійників неоціненну допомогу і моляться за їхнє здоров’я.
