Після Революції гідності він легко міг зайти з автоматом на офіційне зібрання, що, звісно, розходилося із законом.
«Того Білого Сашка пани ся бояли…»
Цими днями на Рівненщині вшанували 5-річчя загибелі Олександра Музичка, відомого також як Сашко Білий (19 вересня 1962–24 березня 2014) — українського націоналіста, військовика, учасника організацій СНУМ, УНА, УНСО, координатора «Правого сектору» в Західній Україні, активного учасника рівненського Євромайдану
«Сашко з України», як він себе називав, не раз дивився в очі смерті, воюючи «За нашу і вашу свободу», та смерть знайшла його на рідній землі. Чиє замовлення виконували московські посіпаки у Бармаках? (Село на Рівненщині, де загинув Музичко. — Ред.) »БармакИ чи БармАки? А, все одно собаки…», — пише Ірина Баковецька-Рачковська у своїй «Бармаківській баладі». Бо вбивали підло, стріляли в серце людини зі зв’язаними позаду руками, було їх багато — на одного… Та Сашко відбивався до останнього і загинув у бою як воїн.
Усе своє життя Олександр Музичко та його родина присвятили боротьбі за свободу — на яку б землю не ступала нога окупанта. Батьки — українець Іван Дмитрович та білоруска Олена Павлівна — були репресовані. Його предки воювали в Армії УНР, брат діда боровся в УПА, троє дядьків були вояками УПА і загинули від репресій.
Усе своє життя Олександр Музичко та його родина присвятили боротьбі за свободу — на яку б землю не ступала нога окупанта.
Олександра, який брав участь у російсько-чеченських війнах на боці сил невизнаної Чеченської Республіки, командував українським батальйоном «Вікінг» у складі підрозділу Шаміля Басаєва та був особистим охоронцем президента Чечні Джохара Дудаєва, нагороджено відзнакою Чеченської Республіки орденом «Честь нації», його ім’ям було названо одну з вулиць у Грозному. А ось наказ бригадного генерала Іси Мунаєва: «Назвати 1-шу роту міжнародного миротворчого батальйону ім. Джохара Дудаєва ім’ям видатного українського патріота, героя Ічкерії Сашка Білого, який загинув у ніч із 23 на 24 березня 2014-го в місті Рівному від рук російських спецслужб».
Сашко знав своїх убивць: одного з них перед своєю загибеллю він відкрито назвав собакою. Він не мав на увазі представника братів наших менших — це було «непризнание этих собак людьми» (так у повісті «Хаджи-Мурат» Льва Толстого говорили про росіян, які жорстоко розправилися з аулом. — Ред.). Готувався йти на Київ…
Організатор першої у Рівному націоналістичної організації СНУМ (Спілки незалежної української молоді), згодом — член Української національної асамблеї, а після подій ГКЧП — загонів УНСО на Рівненщині; із 2013 року — координатор «Правого сектору» в західних областях; активний учасник рівненського Євромайдану, справжній Воїн, Олександр Музичко назавжди залишиться у народній пам’яті. На місці його смерті встановили пам’ятний хрест і меморіальну плиту, на якій написано: «На цьому місці 24.03.2014 р. був убитий Вірний Син Українського народу — лідер УНА–УНСО, координатор Правого сектору по Західній Україні Музичко Олександр Іванович (Сашко Білий). Слава Україні! Героям Слава!». 10 грудня 2015 року в місті Конотоп з’явилися вулиця та провулок Олександра Музичка. 6 лютого 2016 року вулицю Ніколая Пухова у Рівному перейменували на вулицю Олександра Музичка.
Прості люди любили Сашка: під зовнішньою грубістю і бравадою вони відчували чуйне, справедливе і правдиве серце; було у ньому щось дитяче. Вороги ж боялися. Він мав авторитет та не підбирав слів у розмовах із покручами: запотиличником прокуророві вмить вирішував питання правосуддя. Не церемонився, бо у його університетах реверансам не навчали. Називав речі своїми іменами, відчував і ненавидів брехню усіма фібрами душі. До нього йшли по допомогу скривджені, і він допомагав. Його любили попри усі фабриковані проти нього кримінальні справи, незважаючи на увесь бруд і компромат, які не приставали до нього, бо, як писав Василь Стус, «душу виробив таку прозору, що вже свою не одкидає тінь».
Рівняни пам’ятають Сашка з автоматом на сцені майдану, в обласній раді, на перших блокпостах. Про нього складають пісні:
Того Білого Сашка пани ся бояли,
За голову Музичкову гроші обіцяли.
Вбили Сашка Білого, би гроші дістати,
А хто буде бідним людям тепер помагати?..
Коли везли рідним містом
Музичкове тіло, То в кожного чоловіка серце заболіло.
Бодай тих політиків Бог на вік побив,
Що вбили Сашка Білого, що нам добро робив.
(З репертуару гурту «Гайдамаки»).
Декілька років тому пам’ятну стелу Олександра Музичка розбили невідомі. Чи відомі? Для всіх, окрім правоохоронних органів «нової влади», відомі і вбивці Сашка Білого — героя Ічкерії, та, до нашого сорому, не України. Поки що. Усе ще попереду, всім за все воздасться. Бо «немає нічого таємного, що не стало б явним» (Єв. від Марка, 4/22); від Луки, 8/17).
Хронологія останніх днів Олександра Музичка (за «Вікіпедією»):
27 лютого 2014 року Олександр Музичко прийшов до прокурора Рівненської районної прокуратури Андрія Таргонія зі зброєю, словесно принизив його та вдарив. Пізніше пообіцяв повісити міністра внутрішніх справ України Арсена Авакова «як собаку».
28 лютого Сашко Білий повідомив: що якщо люди Авакова приїдуть на територію Рівненської області затримувати його, то він їх знищить і після цього поїде «брати Київ».
8 березня слідчими МВС було відкрите кримінальне провадження за статтями Кримінального кодексу, що передбачають відповідальність за хуліганство, а також за погрози чи насильство щодо працівника правоохоронного органу. Музичка було оголошено у розшук. У МВС заявляли, що він був членом організованої озброєної злочинної групи, яка вчиняла кримінальні правопорушення на території Рівненської та кількох інших областей.
На брифінгу МВС повідомили, що у ніч з 24 на 25 березня співробітники ГУБОЗ, зокрема спецпідрозділи «Сокіл», провели спецоперацію із затримання членів організованої злочинної групи поблизу міста Рівне в селі Бармаки, під час якої був смертельно поранений Олександр Музичко, оскільки відкрив вогонь у бік правоохоронців. Працівники міліції виявили у загиблого значну суму грошей і обойму до пістолета.
Пізніше перший заступник міністра внутрішніх справ Володимир Євдокимов заявив, що Сашко Білий застрелився сам під час затримання.
27 березня Рівненська міська рада, а 31 березня і Луцька міська рада оголосила загибель Олександра Музичка політичним убивством і закликала міністра внутрішніх справ Арсена Авакова подати у відставку.
Богдан ДІДИЧ,
борець за незалежність України у ХХ столітті, інтернет-портал «ЧаРівне.інфо» (скорочено)
