ЧИ ВРЯТУЮТЬ ОЗЕРО НЕЧИМНЕ?

З приводу цього радились спеціалісти разом із представниками влади.

Ярослав ГАВРИЛЮК

Хто б міг подумати, що найбільшої шкоди озеру Нечимне завдасть саме пристрасний природолюб. З цілком добрих намірів один із мешканців села Скулин, прізвище якого з етичних міркувань називати не буду, засіяв плесо водяним рисом, хотів, щоб дикі качки ховалися з своїми виводками в густих заростях. Він й не підозрював, що робить зло і губить озеро.
Журналісти тоді забили на сполох. Але час спливав, а конкретних кроків по рятуванню поліської перлини ніхто не робив. Якщо районне керівництво висловлювало свою чітку, хоч до кінця й не зрозумілу позицію, то повна байдужість скувала екологів, лісівників, сільську владу, які мовчки спостерігали загибель лісового плеса. Втім, згідно з положенням про ландшафтний заказник загальнодержавного значення “Нечимне”, затвердженим Міністерством охорони навколишнього середовища України ще у 1993 році, державний контроль за його дотриманням здійснюється місцевими радами, райдержадміністрацією та органами Мінприроди.
На сполох знову забили журналісти – Микола Якименко з “Голосу України” та Степан Скоклюк з «Вістей Ковельщини», член президії обласної ради Українського товариства охорони природи Сергій Григоренко. З’явились критичні публікації у “Волині”, “Літературній Україні”, “Вістях Ковельщини” та інших виданнях. І ось днями до Нечимного в екстреному порядку на координаційну нараду з’їхалися керівники обласної та місцевої влади, установ і організацій, які безпосередньо відповідають за стан водних ресурсів, науковці, представники мас-медіа та громадськості.
До цього спеціалісти інституту “Волиньводпроект” провели на озері науково-дослідні та геологорозвідувальні роботи з тим, щоб визначити, яким шляхом врятувати Нечимне. Про їх результати та техніко-економічне обгрунтування майбутнього робочого проекту громадськості не було відомо. Чому? Як з’ясувалося, науковці працювали у ландшафтному заказнику без погодження з обласним держуправлінням екології та без дозволу урядового органу – державної служби заповідної справи.
На нараді у Нечимному з цього приводу спалахнула суперечка. Начальник обласного виробничого управління водних ресурсів і водного господарства Юрій Бахмачук зізнався, що тут мало місце порушенння як чинного законодавства, так і Бюджетного кодексу, адже оплачувалися роботи за державний кошт. Де ж були екологи? “Ну, була така ситуація, так вийшло”, - лише знизував плечима головний в області еколог Ростислав Мігас, на думку якого отих 17 свердловин, глибиною від чотирьох до дев’яти метрів, пробурених в акваторії озера та на прилеглій території, шкоди навколишньому середовищу не завдали. Хоч трохи згодом Ростислав Васильович визнав, що будь-яке втручання у природні процеси призводить до негативних наслідків.
Трохи дивною була реакція Юрія Бахмачука. “А я просто припиню роботи і на тому буде все!” – категорично мовив він. Коли ж член президії обласної ради Українського товариства охорони природи Сергій Григоренко висловив власну точку зору щодо критичної ситуації, порушення закону та витрачання коштів, у головного водника області, мабуть, зовсім здали нерви.
— Якщо так стоїть питання, то ми тут даремно зібралися. Припиняємо цю говорильню і роз’їжджаємось! – заявив Юрій Бахмачук і, коли емоції трохи вляглися, додав: - Ми робили незаконно в силу того, що позиція управління екобезпеки в той момент йшла врозріз із людськими поняттями, бо озеро треба не просто чистити, а рятувати.
Підтримав позицію Юрія Бахмачука заступник голови облдержадміністрації Володимир Карпук, який “пройшовся” по чиновниках від екології.
— Насторожує той факт, що стільки років ніхто нічого не робив для порятунку озера, – мовив він. – Чомусь не чути було голосу природоохоронців і в той час, коли на Світязі розбудовувалась Гряда, Мельники, Шацькі озера.
Про те, як потрібно рятувати Нечимне, доповідав головний інженер інституту “Волиньводпроект” Василь Шах. Спеціалісти пропонують поглибити озеро в межах існуючої берегової лінії до чотирьох метрів, що, на їх думку, виключає інтенсивний розвиток водної рослинності і створює кращі передумови для гідравлічного зв’язку плеса із підземними водами. Перевагу віддадуть гідромеханізованому способу очищення Нечимного від сапропелю – товстого шару озерного мулу. Пропонується придбати шеститонний земснаряд з електроприводом, висотою три метри, дальністю транспортування – 520 метрів, максимальною глибиною розробки – до 7 метрів. Щоб доставити його на місце роботи, має бути прокладено спеціальний канал глибиною один метр та завширшки – чотири метри. Від Скулинського лісництва побудують лінію електропередач, на що уже є попереднє погодження із ковельською філією “Волиньобленерго”. Загальна вартість робіт, будівництва всіх допоміжних споруд, придбання та встановлення земснаряда становитиме орієнтовно 2,7 мільйона гривень, причому ніяких гарантій фінансування, за словами Юрія Бахмачука, у столиці ніхто не дає.
Обсяг виймання сапропелю у природному стані має становити 110-120 тисяч кубометрів. Виходячи з продуктивності земснаряда, роботи по відновленню озера, за попередніми підрахунками, триватимуть два з половиною роки. Це при тому, що техніко-економічне обгрунтування, яке завершать у жовтні цього року, згодом затвердять у Мінприроді. Якщо все буде добре, то весь наступний рік, як твердить Юрій Бахмачук, піде тільки на розробку робочого проекту, який також чекає на затвердження у столиці. Безпосередні ж роботи по очищенню озера розпочнуться не раніше 2007 року. Дожило б тільки до того часу Нечимне.