Юний співак підкорив журі в шоу «Україна має талант».
13–річний школяр мріє про власний… благодійний концерт для воїнів АТО
Золотий голос Ярослава Карпука зі Старої Вижівки знають на обласному, всеукраїнському та міжнародному рівнях. Обдарований юнак займав чимало призових місць і став учасником пісенних шоу на багатьох телеканалах. Молодий виконавець виступав на Рівненському полігоні і перед бійцями ООС Уперше у його виконанні я почула Гімн України, коли Ярослав навчався у четвертому класі. Маленький чорнявий хлопчик стояв на порозі школи, і здавалося, що його голос лунав усюди: цей сильний альт заворожував
«Мене малого бабуся вчила грати на барабанах»
— Мої дідусь з бабусею — музиканти, саме їм я завдячую тим, що зараз умію і чим володію, — розповідає Ярослав. — Чотирирічного бабуся вже вчила вистукувати мелодію на барабанах під її супровід на фортепіано. Також змалечку з дідусем вони брали мене в церкву, де співали у хорі. А в третьому класі я виконував «Delilah» Елтона Джона на звіті музичної школи.
Ярослав отримав гран–прі та перше місце в обласному конкурсі «Срібні дзвіночки» у 2016 та 2017 роках. Його назвали найсильнішим голосом на Всеукраїнському конкурсі «Золотий перетин Львова». З перемогою повернувся і з Міжнародного конкурсу–фестивалю «Перлина Фест», що відбувся в Києві. Він — учень 8–А класу навчально–виховного комплексу «ЗОШ І–ІІІ ступенів — гімназія», що у Старій Вижівці.
У родині хлопчика чимало музикантів. Тож у домі, де зростав, постійно лунала музика. Адже всі чотири брати і мама Ярославового дідуся Віктора Мандзюка співали так, що про них знали і запрошували далеко за межі рідного села Грабове, що на Старовижівщині. Дев’ятеро сестер і брат у сім’ї бабусі Галини Мандзюк, які народилися і виросли в Любомльському районі, — не менш співучі. Отак вони і його привчали до музики: спочатку мама наспівувала йому колискові під звуки фортепіано, потім із бабусею Ярослав дуже полюбляв танцювати під швидкі і ритмічні мелодії. Вона вже 35 років викладає у Старовижівській музичній школі.
— Запам’ятався обласний конкурс «Яскраві діти України», що проходив у драмтеатрі, — пригадує Ярослав. — Я посів друге місце, але це зовсім не привід для смутку. Мене нагородили спеціальним призом — поїздкою у дитячий табір відпочинку в Пущу–Водицю, а пізніше презентували путівку у «Молоду гвардію». Завдяки музиці я отримав можливість побувати ще з кількома дітьми з України в Баку. Вперше летів літаком, і було дуже страшно, але коли потрапив в Азербайджан, то все видалось мені казкою. Після концерту ми ще й побували в посольстві України у цій країні.
На шоу «Україна має талант» отримав три «так»
Мама Ірина Вікторівна — найперша слухачка і прихильниця творчості Ярослава, вона супроводжує і підтримує його на всіх конкурсах. А найбільше юнак любить італійський гурт «Il Volo». Його пісні мелодійні та душевні.
— Виконую чимало композицій із їхнього репертуару, — розповідає школяр. — Мені доводилося співати італійською, польською, хорватською, англійською, сербською, тому мови треба підтягувати (усміхається).
Старовижівчанин узяв участь і в міжнародному фестивалі юних виконавців «Молода Галичина–2018», де був наймолодшим у своїй віковій категорії. Змагалися співаки з 13 країн світу. Хлопець презентував пісню «Новий день над Україною». А ще Ярослав вирішив спробувати свої сили в шоу «Україна має талант».
— Коли у мене немає настрою чи щось не вдається в навчанні, я сідаю за фортепіано і таким чином заспокоююсь, — каже Ярослав Карпук. — А ще граю на барабанах. Це теж допомагає звільнитись від негативних емоцій.
— Я не до кінця був готовий психологічно, — зізнається восьмикласник. — Не вистачало досвіду і впевненості. Отримав три «так», але у наступному турі далі не пройшов. Дідзьо, Кондратюк і Фролова оцінювали мій голос. Спочатку розчарувався, але дідусь із бабусею не дозволили опустити руки. Ця поразка стимулювала бути сильнішим і впевненішим у собі. Вважаю, що мені дуже пощастило з дідусем Віктором Федоровичем. Він зі мною тренується, виховує, шліфує, зорганізував хлопчачий гурт у Старій Вижівці, і ми зазвичай співаємо українські пісні акапельно. Назвали його «Вижичі».
Візит на урочистий прийом у подружжя Порошенків став для Ярослава повною несподіванкою.
— З Волині нас було шестеро, — розповідає юнак. — Не вірив своїм очам, що потрапив у Маріїнський палац, а поруч стоять Петро та Марина Порошенки, ми спілкуємось. А згодом мене ще й запрошують до мікрофона виконати пісню.
Ярослав каже, що зараз у нього відбувається мутація голосу, яким він буде в майбутньому — покаже час. Хлопець мріє співати тенором, прагне виконувати складні композиції. До того ж у нього є незвичайна дитяча мрія: влаштувати благодійний концерт для воїнів АТО.
— Коли у мене немає настрою чи щось не вдається в навчанні, я сідаю за фортепіано і таким чином заспокоююсь, — каже юний співак. — А ще граю на барабанах. Це теж допомагає звільнитись від негативних емоцій. Трішки важко поєднувати участь у пісенних конкурсах із навчанням, тож дякую вчителям за те, що вони мене підтримують і розуміють. Дуже люблю футбол, але пісня все ж перемагає. Прагну, звичайно, творити хорошу музику, але цілком усвідомлюю, що для цього треба багато працювати. І важливо мати не лише талант, а й удачу.
