Їм смішно. Сміятимемося чи плакатимемо ми?
Туманне майбутнє Зе-леного президента*
Політичне прогнозування: керівництво Зеленського несе ризики нової економічної кризи. Справа в Коломойському
Ще Платон помітив: людина прагне проникнути очима розуму в майбутнє. Для цього не треба ворожити — існує наука прогностика, або ж політичне та економічне прогнозування. На основі вихідних характеристик фахівець досить точно може передбачити суспільно–політичну ситуацію чи економічне становище на кілька років уперед. Це з серії «якщо в першому акті на стіні висить рушниця — до кінця п’єси вона вистрілить».
Отже, яке майбутнє несе Україні Володимир Зеленський, один із фаворитів виборчої гонки? За висновками експертів, найрельєфніші ризики проступають у сферах економіки, безпеки і гуманітарної політики.
В економіці міною сповільненої дії, яку «заводить» кандидат Зеленський, є фінансова ситуація, пов’язана з поверненням ПриватБанку його колишньому власнику Ігорю Коломойському. Зе–команда вже й не дуже заперечує, що перебуває під ковпаком цього олігарха. Він сам відкрито заявляє про зв’язок із Зеленським в інтерв’ю. Технічним штабом кандидата керує юрист Коломойського Андрій Богдан, а головним агітаційним майданчиком Зеленського є група каналів «1+1». Як встановили розслідувачі «Бігус.інфо», до Зе–кортежу входять автомобілі групи «Приват» Коломойського, а «здавати аналізи» Зеленський взагалі приїздив на машині, яка недавно належала самому олігарху.
І ось днями Господарський суд Києва підтвердив, що розглядає позов Ігоря Коломойського про визнання недійсною націоналізації ПриватБанку у 2016 році. З огляду на вміння «працювати» із суддями, очевидно, що пан Коломойський чекає зміни влади, аби отримати потрібне йому рішення.
Що це означає? Як і три роки тому, під загрозою опиняються гроші вкладників найбільшої фінансової установи, з якої Коломойський вивів мільярди і залюбки витягне ще.
Націоналізація проблемного ПриватБанку була частиною співпраці України з МВФ. Якщо «Приват» віддадуть назад Коломойському — не буде наступних траншів МВФ, а значить, у 2019—2020 роках Україна не матиме змоги виплатити 12 млрд доларів боргів, накопичених попередніми урядами. Це означає для країни дефолт, новий виток інфляції, різкий стрибок валютних курсів і цін, знецінення зарплат, пенсій. Тобто поновлення економічної й фінансової кризи, від якої українці за останні чотири роки вже відвикли.
Крім того, вивівши із ПриватБанку 5,5 млрд доларів, Коломойський уже озвучив у ЗМІ претензії ще на $2 млрд капіталу, «які там лежали».
Ігор Коломойський веде Зеленського у президенти не задарма, а щоб той допоміг відстояти його інтереси й апетити. Шоумен без нього кроку не ступить: програма «Схеми» з’ясувала, що за останні два роки Зеленський 14 (!) разів літав у гості до Ігоря Валерійовича у Швейцарію та Ізраїль.
Нульова компетентність Зеленського — то окрема загроза для економіки. Однією з передумов його перемоги в першому турі став той факт, що українці вже не помічають війну на Донбасі. Реформа і переозброєння армії, відмова від нової мобілізації, комплектування зони АТО/ООС лише контрактниками, допомога від Заходу грішми, інструкторами, летальною зброєю і військовою технікою забезпечили «цементування» лінії Східного фронту. Відтак виборці перестали зважати на такий критерій, як здібності кандидата до керування Збройними силами та всією обороною країни.
Між тим Володимир Зеленський за все життя не мав із військом анічогісінько спільного. Він військовозобов’язаний, але в армії не служив, військову кафедру не закінчував («відкосив»). За офіційним повідомленням Міноборони, громадянин Зеленський у 2014—2015 роках послідовно проігнорував чотири (!) повістки за мобілізацією ЗСУ — хоча знав про них і розповідав журналістам: «Якщо треба, то, звичайно, піду…» Крім того, він порушив закон, коли не став на військовий облік за новим місцем проживання, у крутому маєтку під Києвом.
Якщо «Приват» віддадуть назад Коломойському — це означає для країни дефолт, новий виток інфляції, різкий стрибок валютних курсів і цін, знецінення зарплат, пенсій. Тобто поновлення економічної й фінансової кризи.
Ви скажете, що такі самі грішки водяться за десятками тисяч українців, навіщо чіплятися саме до Зеленського? Воно то так. Але він єдиний з усіх «уклоністів» балотується у Президенти і вийшов у другий тур.
Волонтерка і журналістка Ольга Решетилова свідчить: «Уже від кількох [бойових] генералів ЗСУ почула, що якщо переможе Зеленський, вони звільняться з армії». Так і є, військо не хоче бачити над собою такого Головнокомандувача. Бо одна справа — жартувати на сцені «95–го кварталу», записувати постановочні відео, і зовсім інша — командувати величезним механізмом армії, яка воює.
Крім того, гостро постане проблема дипломатії, керівником якої є Президент. За часів Порошенка Україні коштувало величезних зусиль забезпечити міжнародні санкції проти Росії для послаблення і стримування країни–агресора. Десятки візитів, тисячі годин переговорів. Чи до снаги це Зеленському? Західні ЗМІ вже зараз, після попередніх «оглядин», свідчать: ні, комедіант на таке не спроможний.
Зеленський боїться дебатів із Порошенком, всіляко уникає прямих дебатів і незручних інтерв’ю — але це далеко не найстрашніше, що може бути в політичній кар’єрі. «Путін проковтне його, як плитку шоколаду», — пише авторитетне британське видання «Економіст».
Відчувши всю слабкість нового українського президента, в якого добре виходить лише дуркувати, Росія цілком може перейти у наступ на Донбасі — недарма ж ЗС РФ зосередили біля кордонів два нові озброєні корпуси. І тоді стане реальністю недавній жарт Зеленського про те, що «росіяни не порушують кордон — вони його відсовують».
Нас чекає пауза на шляху до ЄС і НАТО — Зе вже заявив, що для НАТО потрібен референдум (хоча цей вектор закладений у Конституцію). Втрата західних партнерів, нових територій, тисяч людських життів — теж цілком реальні наслідки «верховного головнокомандування» Зеленського.
У гуманітарній політиці Зеленського все напрочуд ясно: і з заяв самого кандидата, і з «програмних» месиджів «Кварталу» та «Слуги народу», а особливо — із призначення радником Зеленського з мовної політики Олександра Харебіна, який вважає базовою цінністю України «спадщину СРСР». По суті, це той самий «русский мир», який нам насаджувала Партія регіонів, і не факт, що в «софт–версії». Адже Янукович хоча б спромігся вивчити українську, а Зеленський — ні.
Усе це в комплексі з численними кпинами над «тупими хохлами» підводить нас до висновку: на українізації освіти, культури, теле- і радіоефіру, яка тривала попередніх п’ять років, Зеленський поставить крапку. У телевізорах варто чекати поновлення російських каналів.
Буде поставлено на паузу процес повернення української ідентичності, національної пам’яті. Адже з Путіним треба домовлятися «где то посредине», вже не раз заявляв Зеленський. «Посредине» українських інтересів.
А що буде з Томосом, запитаєте ви? Його не заберуть, це юридично неможливо. Але процес визнання помісної автокефальної Української церкви розтягнеться на довгі десятиліття. РПЦ в Україні поновить багато втрачених позицій. Бо ж Російська держава активно втручається у церковні справи, а Зеленський там палець об палець не вдарить…
* * *
Отож вибори — це завжди шанс на зміни, але вони можуть бути не лише на краще, а й зі знаком «мінус». Не втратити б те, що здобули такими трудами.
Іванна МАЛАНІЙ.
