«Щенок бандеровский!»
— Порошенко до ручки страну довел — все разворовал! У моей соседки знакомые в Нацбанке работают. Говорят, что когда он пришел — хранилище битком было деньгами набито. А сейчас — хоть шаром покати. Даже стеллажи, на которых ящики с деньгами стояли, и те вынесли. Не поверите — мелочь и ту лопатами повыгребали, а потом еще и веничком замели! — репетує жінка з каштановим каре років 50–ти
На календарі — 22 квітня 2019 року, на годиннику — 7.30. Ми стоїмо на сходах Дарницької районної поліклініки Києва. Сьогодні у тата контрольний аналіз крові — тож я прийшов раніше зайняти чергу, а він має підійти ближче до восьмої.
Натовп під поліклінікою збільшується з кожною хвилиною. Голоси «за Порошенка» теж чути, але їх набагато менше і вони значно тихіші.
Тон і настрій задають інші:
— А я вот слушала Зеленского по «1+1»: пообещал каждому пенсионеру обеспечить качественную медицину — очередей не будет, лекарства будут бесплатные.., — розповідає жінка років під 80.
— И войну эту пора кончать, нечего нам с русскими делить! Дружно нужно жить — как раньше жили! А Вова молодой, команда у него хорошая — у них все получится! — це вже розмірковування вголос 60–річного чоловіка з ціпком.
— Да если б еще было чем воевать… Там же наши пареньки, бедные, в шлепанцах голодные сидят в окопах! — це вже слова ще однієї пані передпенсійного віку.
— Но теперь этого вороватого кондитера точно посадят — в одну клетку со свинарчуками! — кричить підтягнутий чоловік років на 10 старший за мене.
Я ж з усіх сил намагаюся абстрагуватися. Мені є про що думати — як от про татове здоров’я. Проте за десять до восьмої мій терпець таки уривається. «Вмикаю» свій «радійний» голос і починаю:
А за тиждень після інавгурації за одну гривню даватимуть не менше п’яти «баксів»!
— А ви знаєте, я сьогодні із самісінького ранку теж неначе заново на світ народився. Вийшов із під’їзду — а трава помітно зеленіша, ніж була учора. Сонечко привітніше усміхається. Вулиці чистішими стали. Навіть вороння наше київське — і те соловейком затьохкало! А за якихось півгодини відкриються обмінники. І ось побачите: замість вчорашніх 27 за долар — буде 25. А позавтрому — 23. А за тиждень після інавгурації за одну гривню даватимуть не менше п’яти «баксів»!
І про медицину для пенсіонерів то ви ще не дослухали, певно, до кінця. Бо ж не тільки ліки безплатними будуть — кожному пенсіонеру виділять персонального таксиста, який возитиме його в поліклініку — і не тільки туди. Куди треба — туди й возитиме! А як ви праві з цим недолугим «шоколадним зайцем»! Яку квітучу країну одержав навесні 2014–го і до чого довів її за п’ять років…
І з війною маєте рацію — ми всі вже від неї втомилися і хочемо миру. А до нього ведуть лише дві дороги: капітуляція і перемога. І хай не наговорюють на Зеленського — він зроду не стане на коліна і не здасть те, за що вже шостий рік ллється кров наших хлопців. Він приведе нас таки до перемоги. Бо «худрук» на посаді Верховного Головнокомандувача — це таки сила!
І я дуже хочу за півроку з усіма вами зустрітися. Але не тут, під поліклінікою. А на Хрещатику — на параді з нагоди тієї самої Перемоги — якраз до Покрови ще є час дійти до Москви. Відкоркуємо шампанське, і я в кожного з вас перепрошу за себе і за усіх тих 25% телепнів, які так помилялися щодо Зе 21 квітня…
На цьому замовкаю. До восьмої ще хвилин п’ять–шість, проте всі мовчать…
Аж ось двері медустанови відчиняються. Люди заходять в приміщення — здавати аналізи і починати нове щасливе життя.
До мене ж вже всередині підходить літній чоловік:
— Щенок бандеровский! Но ты таки прав…
