У Києві чекісти по кілька разів закопували людей живцем разом із трупами
22 квітня 1870 року народився Володимир Ульянов (Ленін) — політичний діяч, революціонер (на фото)
Вождь світового пролетаріату став відомим під прізвищем Ленін після того, як очолив жовтневий переворот у Росії і став його символом. Відтак навіть після смерті тіло Ульянова не було поховане. Його бальзамували, і воно й досі доступне для огляду.
Попри те, що Ленін походив з освіченої сім’ї (батько був інспектором народної освіти, мати склала іспити на право працювати вчителем молодших класів), відверто ненавидів інтелігенцію. «Війна не на життя, а на смерть багатим і прихлебателям, буржуазним інтелігентам, з ними треба розправлятися при найменшому порушенні. В одному місці посадять у в’язницю. В іншому — поставлять їх чистити сортири. У третьому — забезпечать їх, по відбутті карцеру, жовтими квитками. У четвертому — розстріляють на місці. Чим різноманітніше, тим краще, тим багатшою буде загальний досвід…» — писав він в одній із праць.
Його дід по матері, хрещений єврей Олександр Бланк, походив зі Старокостянтинова Волинської губернії (нині Хмельницька область), але Ленін ніколи не бував в Україні.
Хоча його дід по матері, хрещений єврей Олександр Бланк, походив зі Старокостянтинова Волинської губернії (нині Хмельницька область), але Ленін ніколи не бував в Україні. Він публічно підтримував національний рух у доволі специфічний спосіб: вказав, що «при єдиній дії пролетаріатів великоруських і українських вільна Україна можлива, без такої єдності про неї не може бути мови».
Леніна вважають творцем тоталітарного СРСР та ініціатором червоного терору. «Суд повинен не усунути терор; обіцяти це було б самообманом або обманом, а обґрунтувати і узаконити його принципово, ясно, без фальші та без прикрас», — ще одна цитата з його твору.
В Україні розправи червоних почалися в січні 1918 року. Щоб нагнати страх на мільйони людей, чекісти застосовували садистські методи: знімали скальпи та «рукавички» з кистей рук, священиків саджали на кіл, розпинали та били камінням, спалювали живцем, розривали навпіл лебідкою. У Києві жертв клали в ящик із трупами, що вже розкладалися, оголошували, що похоронять заживо, і закопували. Через півгодини відкопували та починали допит. І так по кілька разів.
Число жертв червоного терору оцінюють від 50 тисяч до 1,7 мільйона осіб. Воно гідне справжнього «вождя».
Андрій БОРКОВСЬКИЙ
