Тримайте відкритою душу.
Пісок і рука
Тринадцятилітній Юрко прогулювався з мамою пляжем. Раптом запитав її: — Мамо, як вберегти приятеля, якого дуже любиш?
Мама подумала трохи, потім, нахилившись, набрала
в жмені піску. Одну руку стиснула в кулак, і пісок почав вислизати поміж пальцями. Що більше стискала кулак, то більше пісок вислизав.
Що більше стискала кулак, то більше пісок вислизав.
Іншу руку натомість тримала відкритою, і пісок залишився в ній.
Хлопчик зі здивуванням спостерігав, а потім радісно скрикнув:
– Розумію!
У забутому гірському храмі зберігалася ікона Богородиці, на зворотному боці якої була написана одна молитва — молитва усиновлення.
Ось вона:
«Господи, допоможи мені бути приятелем усіх.
Приятелем, що чекає і не нудиться, що приймає з добротою, що вислуховує без зусилля, що дякує з радістю.
Приятелем, якого завжди можна знайти.
Допоможи мені пропонувати іншим безкорисливу дружбу, випромінюючи радісний мир, Твій мир, Господи.
Вчини так, щоб я був готовий підтримувати і приймати насамперед найслабших і покривджених.
Таким чином я зможу помагати іншим відчувати Твою близькість,
Господи ніжности».
