Коли наближаєшся до гігантської рибини, вона метляє хвостом і плавниками.
Сергій Демченко навчився оживляти… металобрухт
Мешканець Білозерки, що на Херсонщині, створює оригінальні скульптури зі звичайного непотребу, які у прямому значенні рухаються
У нього залізна риба клацає щелепами, махає не тільки хвостом, а й плавником
Величезний динозавр, джентльмени у шоломах, що крутять головою, людського зросту музиканти не раз дивували мешканців Херсона і гостей міста. Вражаючі залізні фігури Сергія Демченка (на фото) виставлялися і на головних вулицях обласного центру, і на привокзальній площі, і біля входів до магазинів, кафе, супермаркетів.
— Неподалік вокзалу є диско–бар. Його власниця, якось поїхавши за кордон, побачила там скульптури із металевих запчастин і захотіла поставити щось схоже біля свого закладу. Почала шукати майстра, який би зміг реалізувати її задум, і вийшла на мене, — розповідає пан Сергій. — Я тоді навіть не чув про такий вид мистецтва, як стімпанк. Утім, вирішив спробувати. Так «народився» гітарист. І хоч самому зварювальнику перша фігура здавалася дещо примітивною, власниці бару дуже сподобалася робота і вона замовила інші скульптури. Із мотоциклетного бака, ковпака від колеса, диска, стійки, ланцюга і шестерні привода, гальмівних колодок, муфти зчеплення, рульової тяги чоловік змайстрував барабанщика. Далі назбирав матеріалу на саксофоніста. Цей механічний ансамбль ще донедавна запрошував відвідувачів скуштувати ранкової кави.
Створюючи залізних героїв, Сергій Демченко паралельно вивчав тонкощі цього стилю в інтернеті, підглядав ідеї, цікавився методами роботи з металом — так і захопився цим дивним видом мистецтва.
За фахом чоловік — художник–оформлювач, бо ще з раннього дитинства його тягнуло до творчості. Сергій дуже любив малювати, тому вмовив маму віддати його у художню школу, що тільки–но відкрилася при Будинку піонерів у Херсоні. Не лише творчі здібності були в юнака, а й конструкторські: оскільки сім’я жила бідно, іграшки собі збирав сам із різних старих запчастин. Так змайстрував велосипед і навіть мопед. І в дорослому віці робота поєднувалася з творчістю: в армії був художником роти і частини, після служби працював на рекламному комбінаті, також в автопарку — трафаретником. А загалом мав репутацію майстра–універсала із золотими руками, що при потребі і кран полагодить, і зварювальні роботи виконає. Тож у новому захопленні вдалося поєднати обидві професії.
Власниці бару дуже сподобалася робота і вона замовила інші скульптури.
— Мені набагато цікавіші конструкції, в яких є динаміка. Серед таких особливих фігур — риба, що клацає щелепами, махає не тільки хвостом, а й плавником. У ній вбудований датчик руху, тому дивує ще й тим, що «оживає» в той момент, коли до неї підходять люди. На створення «ефекту руху» витратив досить багато часу, — каже Сергій Демченко. В роботі чоловік використовує станок, турбіну, зварювальний апарат. Займається цим хобі вже впродовж десятиліття. На виготовлення однієї скульптури йде близько місяця.
— Я не працюю з 8–ї до 17–ї, а коли є натхнення, іноді взагалі не заходжу в майстерню, — розповідає умілець.
«Мій робот має сідати, вставати і стріляти феєрверками на радість дітворі»
Творить пан Сергій без ескізів, тому результат завжди неочікуваний. І справді, уявний загальний образ із ліній на папері важко передбачити в остаточному об’ємному вигляді, якщо під руками лише купа відпрацьованих промислових дрібниць, деталей від автомобілів чи побутових приладів. Тоді допомагає творчий хист, уява художника, інженерне мислення і досвід зварювальника. Так у стімпанківському звіринці Сергія Демченка з’явився динозавр, хоч за задумом мав бути великий собака Баскервілів. До речі, його забрали у Миколаїв, де можна не тільки ним милуватися, а й, на превелику радість дітвори, зручно примоститися на його спині.
Матеріали для деталізованих скульптур херсонський Кулібін шукає на металобрухті. А ще нове захоплення підтримали друзі — почали зносити гвинти, шурупи, ланцюги, пружини, стійки, різноманітні старі механізми автомобілів чи годинників, залізну арматуру, радіолампи… Увесь цей непотріб у руках умільця проходить різку, обточування, «варіння» зварювальним апаратом й ідеально вписується в якесь чудернацьке звірятко.
Є в автора ще одна унікальна особливість: своїми роботами він дарує позитивні емоції людям. В одній зі скульптур, яка зустрічає гостей Херсона поблизу вокзалу, майстер встановив дзеркало: перехожі милуються, поправляють макіяж чи зачіску, усміхаються. Трансформер висотою 2,5 метра «закликає» відвідувачів в один із магазинів у місті Олешки. А мураха, що спинається на величезне бетонне яблуко на газоні, веселила донедавна малечу неподалік від дитячої поліклініки. Щоправда, радувати дітвору більше нікому — вандали вирвали скульптуру із землі, щоб прикрасити нею власне подвір’я чи просто здати на металобрухт.
Та все ж іноді хобі приносить дохід. Сергій Демченко зі своїми фігурами бере участь у різних виставках. Деякі з них вдається продати або ж отримати замовлення на скульптуру для приватних колекціонерів.
Скільки таких фігур виготовив — майстер ліку не веде. Кілька тримає вдома, решту — поціновувачі фентезі швидко розкуповують. А ще його роботи є дуже унікальними: кожен залізний елемент, який у конкретний момент створення скульптури потрапив у руки майстра, стає особливою і незамінною частиною конструкції, надаючи такої індивідуальності, що виготовити другу, аналогічну їй, — абсолютно нереально.
Нещодавно Сергій Демченко власними руками, як годиться справжньому умільцю, переобладнав гараж під художню майстерню. Гостей тут зустрічає залізний дивак, що поворотом голови реагує на будь–який рух. Сам господар на робочому місці тримає ідеальний порядок: усе в буквальному значенні розкладено по поличках і коробочках.
— Зате я не витрачаю дорогоцінного часу на пошуки потрібної для скульптури деталі, — пояснює чоловік. Тож у його умілих руках, навіть найменша дрібничка не загубиться, знайде своє місце в якійсь неймовірній стімпанківській конструкції. Митець уже давно мріє сконструювати робота.
— Він повинен сідати, вставати, стріляти феєрверками на радість дітворі, — розповідає Сергій Демченко.
Мабуть, на такі ідеї надихають діти — їх у скульптора четверо. Наймолодший восьмирічний синочок особливо захоплений діяльністю тата — днює і ночує в гаражі. Тож, можливо, це вже буде спільна робота батька і сина.
