Вогник надії
Дитяча долонька, яка захищає великодню свічу, — наче символ того, що віра завжди буде жити у наших серцях
Сотні людей різного віку зібралися вночі біля Луцького Свято–Троїцького собору. Мета у всіх одна — спільною молитвою подякувати Господу за те, що кров’ю Своєю очистив нас від гріхів.
Природа цьогоріч спробувала налякати вірян зливою, однак сталося маленьке диво: майже перед самим обрядом освячення пасок дощ припинився. А от вітер час від часу нагадував про себе, тож доводилося боронити від нього вогники свічок.
Вітер час від часу нагадував про себе, тож доводилося боронити від нього вогники свічок.
Вигляд цієї дитини нікого не міг залишити байдужим — як щиро намагалася вона захистити вогонь своїми маленькими рученятами, водночас зігріваючи їх. А скільки у її погляді було віри та захоплення. І як потім радісно повторювала вона за дорослими: «Христос Воскрес! Воістину Воскрес!».