Життєва історія у вірші.
Чорний кіт
Ранок видався геть мінорний, Ранок сіяв якусь тривогу:
Ранок видався геть мінорний,
Ранок сіяв якусь тривогу:
Кіт сусідський чорнющо–чорний
Перебіг зненацька дорогу.
А у мене ще справ, як проса —
І усі масштабного значення:
Звіт, нарада, паперів стоси,
О сімнадцятій ще й побачення…
— Та ж надворі весна квітує!
Певно, котик цей біг од кішки…
Ранок сивим туманом слався
І тулився до ніг, мов ласиця…
Кіт чорнющий… Ну де він взявся
В день тринадцятий, ще й у п’ятницю?
Хтось мене підніме на смішки:
— Та ж надворі весна квітує!
Певно, котик цей біг од кішки…
Хто де любиться — там і ночує.
Кому — смішки, кому — гризота.
Кожен має своє тут бачення…
Не піду, мабуть, на роботу.
…Чепуритимусь на побачення!
Євгенія НАЗАРУК, с. Лище Луцького району.
