Повстанський кулеметник став Героєм Радянського Союзу
12 травня 1927 року в селі Старий Чорторийськ Маневицького району народився Іван Сокол (на фото)
Про його ранні літа відомо мало. Коли у 1943–му 16–річного Івана разом з іншими відправляли на роботу в Німеччину, він утік з ешелону. За однією версією юнак потрапив у загін червоних партизанів імені Щорса. За іншою — до українських повстанців, де став кулеметником. Старожили Старого Чарторийська свідчать, що енкаведисти захопили групу вояків УПА біля Теремного під Луцьком. Серед них були й Іван Сокол та агент червоних Горошко. Останній нібито представив Сокола як наближену до себе особу. Відтак у травні 1944–го волинянина мобілізували в Червону армію.
Воював він у складі кулеметної роти 25–го стрілецького полку 6–ї гвардійської стрілецької дивізії на І Українському фронті. Уже в липні воїн відзначився у бою. Коли підбитий радянський літак сів на нейтральну смугу, Іван Сокол зі станкового кулемета відсік від нього німецьких автоматників. Вороги не змогли захопити поранених льотчиків. Пізніше він допоміг останнім вибратися і доправив їх у санчастину. За це кулеметник отримав медаль «За відвагу», якою нагороджувати тільки за особисту відвагу і яку найбільше цінували фронтовики.
Іван Сокол вирізнявся свободолюбним характером.
У серпні 1944 року Сокол був легко поранений. А 12 січня 1945–го знову відзначився. Як ідеться у нагородному листі, «долаючи загородження, він із кулеметом перший увірвався на позиції супротивника і шквальним вогнем знищив понад 70 німецьких солдатів та офіцерів». У боях біля села Скшельчице боєць підпускав ворогів на близьку віддаль, раптово відкривав вогонь і знищив більше сотні ворожих вояків.
У боях за річку Одер у Німеччині гвардії сержант першим переправився на західний берег і утримував плацдарм до прибуття стрілецьких підрозділів. За це його представили до нагороди. 10 квітня 1945 року (не маючи повних 18 літ) кулеметник отримав найвище на той час звання — Герой Радянського Союзу.
Повернувшись додому, працював у Колківському райфінвідділі, пізніше — лісником. Вирізнявся свободолюбним характером.
Якось у кафе між Соколом та начальником місцевого райвідділу КДБ, його заступником і начальником райвідділу ОБХСС почалася словесна перепалка, яка переросла у бійку. Сокола добряче збили, а винуватців лише перевели на роботу в інші місця.
Герой війни довго лікувався. Помер 2 лютого 1974 року. Йому було 46.
Андрій БОРКОВСЬКИЙ.
