Такий малий, а вже з вусами!
«Вусата» продукція акваферми Сергія Корця смакує всім
Розведенням риби підприємці, як правило, займаються у природних водоймах. А кларієвого, або африканського, сома можна вирощувати у невеличких басейнах. Це довів волинянин, відкривши першу в області акваферму «Фішково»
Сергій Корець.
Із безробітних — у підприємці
Сергій Корець із Льотничого, що у Володимир-Волинському районі, спершу вирощував рибу у єврокубах у сараї. Так би мовити, переважно для себе. За порадою товариша зайнявся розведенням африканських кларієвих, або мармурових, сомів уже після повернення зі Сходу, де довелося воювати, у більших масштабах. Переконався, що він невибагливий і витривалий, не хворіє, швидко росте, а м’ясо його смачне і дієтичне. Вирішив зайнятися підприємництвом, працювати на себе. Його підтримала служба зайнятості, надавши одноразову допомогу для започаткування власної справи. Сергій — за фахом слюсар, більше працював із металом. А про вирощування риби, тим паче такої екзотичної, як кларієвий сом, який живе у річках Африки, знав хіба що з розповідей товариша та з інтернету. Тож за досвідом доводилося їздити на акваферми до Жашкова, Одеси… Приміщення пригледів давно. Неподалік його села, у сусідній Вербі, стояв пусткою колишній напіврозвалений санпропускник колгоспної ферми, який він вирішив взяти в оренду.
У 10-20-тонних басейнах плюскається риба.
— Рік робили ремонт, — розповідає пан Сергій, — тут же тільки дах був, а в середині вже й дерева росли. Вставляли вікна, двері, заливали бетоном підлогу, мурували перегородки. Щоб мати свіжу воду, викопали свердловину. Спершу облаштували зал для мальків. Першу партію — до 10 тисяч штук — завезли з Одеси. Коли побачив, що справа пішла, встановив кілька басейнів.
Власник акваферми вирощує рибу в умовах замкнутого циклу водопостачання. Вода тут ходить по колу. Замінюють її раз на добу, проводять аерацію.
Нині у приміщенні площею трохи більше 200 квадратних метрів їх декілька. У кожному кишить риба. Здається, вона лежить нерухомо одна над одною. Але варто було кинути жменю мороженої тюльки (її охоче їдять соми), як розпочався рух. З води висунулися «вусаті» голови з широко розкритими ротами, видаючи характерні плямкаючі звуки. Скільки у 10–20-тонних ваннах-басейнах риби, Сергій не знає. Адже соми — хижаки. Їм властивий канібалізм. Більші можуть пообідати меншими, або навпаки. Тож доводиться відсаджувати слабших в інший басейн. Із кранів у ванни надходить вода зі свердловини. Власник акваферми розповідає, що вирощує рибу в умовах замкнутого циклу водопостачання. Вода тут ходить по колу. Замінюють її раз на добу, проводять аерацію. Хоча африканські соми доволі живучі, можуть бути без води до двох діб і дихати повітрям, пересуваючись по грунту. Адже мають і зябра, і легені. Щоб застрахуватися від вимикання світла, придбали власний генератор.
Тут підростають мальки.
Копчений сом дасть фору світязькому вугру
У меншій залі — три басейни, в яких вирощують малечу сома. Її тут видимо-невидимо. Від маленьких, наче п’явки, головастиків аж рябить в очах.
— Зараз погодуємо, — каже Сергій, кидаючи жменю корму.
Час обідати.
За мить вода забурлила, запінилась. В усі боки розлетілися бризки. Мальки один поперед одним хапають гранули так, наче три дні не їли. Хоча добряче поснідали перед нашим приїздом. Малечі ж треба рости, тож годують її через кожні три години. Причім високоякісними голландськими кормами. Сомам потрібен протеїн, щоб набирали вагу. За належного харчування вже за шість місяців вони мають кілограм і більше. У природних умовах можуть жити до восьми років і сягати 60 кілограмів. Сергій розповідає, що йому доводилося виловлювати сомів вагою 2,5 кг.
Сом — надзвичайно активна риба.
Робота, якою він займається, вимагає чималих затрат, енергії і часу. Нерідко доводиться й ночувати на аквафермі. Щоб підтримувати оптимальну температуру води, а вона повинна бути не нижчою 25–26 градусів тепла, треба цілодобово палити. Тож доводиться залучати всю родину. Тесть рубає дрова, топить котел. Навіть теща допомагає, коли зятеві потрібно виїхати на ринок із рибою. Продає він її переважно у Ковелі, Нововолинську. Охоче беруть і луцькі ресторани. Риба ж екологічно чиста, без стимуляторів росту, хімічних добавок та пестицидів. Немає запаху мулу, бо не контактує з ним. І ціна прийнятна — 80–85 гривень за кілограм.
— Перекупники, які приїжджають на ферму, кажуть, що 80 гривень — то дорого, а самі продають її по 140, — обурюється господар.
— Перекупники, які приїжджають на ферму, кажуть, що 80 гривень — то дорого, а самі продають її по 140, — обурюється господар.
Найбільшим попитом його продукція користується влітку, коли розпочинається відпочинковий сезон. Люди, котрі їдуть на Шацькі озера, забачивши табличку «Жива риба. Соми» не оминають акваферму. До речі, тут їм можуть запропонувати не лише свіжу рибу, а й холодного копчення, яка не відрізняється від делікатесного світязького вугра. У цьому ми мали нагоду переконатися, посмакувавши ніжним м’ясом «африканця». Особливої пікантності йому надає ще й запах натурального диму. Відпочивальникам подобається і сом напівгарячого копчення та консерви з нього.
Головне — тепло, чиста вода і хороше харчування.
У господаря акваферми є мрія мати власну коптильню, а ще — ставок. У ньому любителі рибки могли б зловити її власноруч, отримавши задоволення від самого процесу. Розповідає, що були плани розводити креветок. Але вирішив не розпорошуватися, сконцентруватися на розвитку основного бізнесу. Прощаючись, поцікавилась, чи пішов би працювати за хороші гроші, якби запропонували, на якесь підприємство. Сказав, що відмовився б, бо відчув себе хазяїном, здатним втілювати в життя власні ідеї, робити щось корисне.
«Сом стрибучий. Якось, розповідали, заповз із кухні до колонки у дворі».
— Приємно, коли приїжджаєш на ринок, а тебе там уже чекають, — каже Сергій. — Покупці дякують за рибу, а для мене це радість.
