Побувати в гостях у… Гітлера
Таку можливість забезпечили вінницькі ентузіасти 3d моделювання з громадської організації «Центр візуальних проектів». Вони виготовили макет наземної частини ставки «Вервольф», який експонуватиметься в приміщенні Історико-меморіального комплексу пам’яті жертв нацизму (смт Стрижавка)
Проект на замовлення Вінницького обласного краєзнавчого музею реалізовували упродовж п’яти місяців. Коштував він 56 тисяч гривень, які зібрали, залучивши пожертви благодійників.
Макет, віддрукований на двох 3d принтерах, дає цілісне уявлення про зовнішній вигляд ставки «Вервольф» часів Другої світової війни.
Загалом це 34 об’єкти, в т. ч. зруб і бункер Гітлера, два бомбосховища, готель і офіцерський клуб, будинки Бормана (керівник партійної канцелярії НСДАП, особистий секретар Гітлера), генералів Кейтеля та Йодля, приміщення для ад’ютантів і стенографістів, сауна, перукарня, кінотеатр, спортзал та душова, будинок преси та інші споруди. Розмір макету 3000х1250 мм, а масштаб ландшафту 1:500. Споруди зображені у співвідношенні 1:250.
До речі, ставка Гітлера «Вервольф» розташовувалась за 8 км на північ від Вінниці. Вона призначалася для керування військовими діями на Східному фронті. Адольф Гітлер був там тричі, загальна тривалість перебування — 156 днів: за свідченнями його біографів, у жодній з інших ставок фюрер не провів так багато часу.
Ставка Гітлера «Вервольф» розташовувалась за 8 км на північ від Вінниці.
Голова «Центру візуальних проектів» Дмитро Вєтошкін розповів, що деякі елементи інженерної інфраструктури «Вервольфа» знаходилися під землею.
— Наприклад, дослідник Мартін Богарт стверджує, що бункер Гітлера не мав аварійного виходу. Але інші експерти доводили, що такий вихід мусив бути, бо всі бункери робились за типовими схемами. Отже, можна припустити, що цей вихід просто був розташований трохи далі. І це знову повертає нас до можливості існування якоїсь підземної частини «Вервольфа». Реконструюючи об’єкт, ми намагались максимально точно відобразити всі нюанси, але послуговувались тими даними, які зібрані на цей час, а вони, на жаль, далеко не повні, а подекуди й суперечливі, — каже Дмитро Вєтошкін.
У найближчих планах спеціалістів — 3d моделювання історичного центру Вінниці дореволюційних часів. Ентузіасти намагаються відтворити в 3d форматі зовнішній вигляд зруйнованих об’єктів, використовуючи при цьому наявну візуальну інформацію — фотографії, малюнки, схеми тощо.
За матеріалами вінницьких інтернет-видань.
Оксана КРАВЧЕНКО
