Курси НБУ $ 41.99 € 43.65
«…Збагнеш таїни Господа,  і це буде твоя найбільша насолода»

«Бог мені подарував чоловіка, завдяки якому я побачила найпотаємніші куточки Волині».

Фото: Олександра ДУРМАНЕНКА.

«…Збагнеш таїни Господа, і це буде твоя найбільша насолода»

На персональній ювілейній виставці «Моя Волинь» у Галереї мистецтв народна художниця України, професор кафедри образотворчого мистецтва СНУ імені Лесі Українки Тетяна Галькун розповіла, кому дякує за науку життя і за найпотаємніші куточки Волині. Незабутні спілкування з такими митцями, як живописець Тетяна Яблонська, режисер Сергій Параджанов, формували стиль і особистість дівчинки з далекого села Ропотуха, що на Черкащині, вводили у простори мистецького світу

У першому залі Галереї мистецтв Волинської організації націо­нальної спілки художників України — рання творчість періоду навчання мисткині в Київському художньому інституті (нині академія), фотографії дипломної роботи. Портрет дідуся Євлампія й бабуні Секлети, бабусине вікно з калачиками на підвіконні відтворюють обстановку в майстерні юної художниці.

Картини Тетяни Галькун занурюють у пахощі волинської землі.

Натюрморти пані Тетяни занурюють у пахощі волинської землі.

В іншому залі — пейзажі й натюрморти, які занурють у пахощі волинської землі. Є тут і роботи періоду соцреалізму, яких пані Тетяна не соромиться, бо ж писала простих трударів–колгоспників, з якими жила поряд, і відтворювала на полотні їхню працю.

Пані Тетяна зустрічає гостей.

Колега Світлана Костукевич згадала, як уживалася вона, малюючи агітплакати, але і вони випромінювали любов. Подарувавши калачик у горщику, розчулила подругу спогадом: такі росли на вікні у її бабці Секлети у Ропотусі, звідки родом.

Виставку відкрив голова волинського осередку Національної спілки художників України Володимир Марчук.

Пані Тетяна розповіла, що писати з натури її навчила Тетяна Яблонська.

— Якось отримала завдання: написати зварювальників. Знайшла їх у газеті й вирізала, щоб змалювати. Але Тетяна Нилівна порвала вирізку й сказала, що найгірший малюнок із натури кращий, ніж скопійований із фотографії. І я відтоді отримую насолоду, коли пишу справжніх людей чи природу, — вдячно згадує пані Тетяна. Вона належить до тих живописців, які зуміли знайти в сучасному малярському розмаїтті свою нішу. Ніколи не йшла за модними течіями, бо шанує традиції національного живопису. Понад 930 робіт Тетяни Галькун занесено у каталог, і кожна проходить через її серце.

Її роботи настільки реалістичні, наче взяті з літа дитинства.

— Як нема настрою, то перу чи мию, а не беру пензля, — запевняє пані Тетяна.

Мистецтвознавець Анатолій Якубюк показав, які полотна дружини вважає найціннішими.

— Багато її картин — у приватних колекціях за кордоном. Особливо люблю її роботи за колористику, побудову просторів, найдрібніші елементи, які високо цінуються професіоналами... Знаєте, — додає, — зараз колосальний розрив між класикою і сучасним, але це — не мистецтво, а перехідний період, у якому губимо класику. Адже всі найвідоміші музеї світу заповнені нею.

Теплі слова від колег та друзів.

Художниця згадала, як під час навчання проживала в родині викладачки живопису Олександри Павловської та її чоловіка Георгія Якутовича. З легендарним Сергієм Параджановим вони працювали над «Тінями забутих предків». Щодня у них обідав режисер. Анатолій Якубюк каже, що цю історію тримав для книжки — як його майбутня дружина по своїй доброті випрала штани геніальному режисерові. Він не дуже зважав на своє вбрання, хоча штани з мішковини і прикрашав ефектний золотий ланцюжок. Дівчина бачила, як трудиться ця видатна людина, і вирішила зробити добру справу. Параджанов одразу розсердився, мовляв, «це ж ціла епоха, стільки років на цих штанах тіні сходили й заходили, а вона їх у воду». А потім зрозумів: то від щирого серця, і зробив на звороті картини напис, який і досі нагадує про зустріч із майстром: «Ти тяжкий шлях обрала у своєму житті, але, крім великої муки, ти на тому шляху збагнеш таїни Господа, і це буде твоя найбільша насолода».

«Бог мені подарував чоловіка Анатолія».

А збагнути ті таїни допомагав художниці чоловік Анатолій.

— Ми їхали в маленькі села, я йшла попереду, шукала майбутні сюжети, а він ніс за мною ескізник. Завдяки Анатолію я побачила найпотаємніші куточки Волині, — ділиться сокровенним Тетяна Галькун.


Передрук або відтворення у будь-якій формі цього матеріалу без письмової згоди volyn.com.ua заборонено.

Telegram Channel