Зустріч народного депутата Ірини Констанкевич із бійцями у Волинському обласному госпіталі ветеранів війни.
Українські реалії: право на життя
Майже 3000 життів бійців і понад 7500 покалічені — таку ціну вже заплатила Україна у війні з Росією. І це лише офіційні дані. Точної цифри тих, кого з надією і молитвою продовжують чекати вдома, немає. Держава в особі найвищих посадовців обіцяла: ми віддячимо за ваш героїзм. На словах. І на папері. Але сьогодні понад 329 тисяч учасників бойових дій на Сході (а саме стільки учасників АТО/ООС отримали вже цей статус) і 1,6 мільйона ветеранів, по суті, лишаються кинуті напризволяще
Лікування: потреба є, можливості — відсутні
Заступник голови Камінь-Каширської громадської організації «Побратим» Валентин Мельник, який служив у розвідці в зоні АТО у період з травня 2014-го по липень 2015 року, розповідає, що у бійців — значна потреба у лікуванні. «Я маю інвалідність, 3 група. Згідно з медичними показами мінімум двічі на рік потрібно проходити стаціонарне лікування. Але на Волині вже майже 13 тисяч учасників бойових дій, а госпіталь за рік може охопити у десять разів менше. Оплачувати ж самотужки 5–7 тисяч за курс лікування немає змоги», — каже Валентин Мельник.
Головний лікар Волинського обласного госпіталю ветеранів війни Тетяна Масікова розповідає, що минулого року в медзакладі пролікувалися 1500 бійців. «На медичне забезпечення одного хворого на день держава виділяє 65, а на харчування — 55 гривень. Лікування для хворих із хронічними захворюваннями ми повністю покриваємо. Виняток становлять важкі випадки, наприклад, інфаркти, панкреатити. У таких ситуаціях по допомогу ми звертаємося до родичів та волонтерів», — пояснює Тетяна Олександрівна.
«Минулого року в Україні створили Міністерство у справах ветеранів, яке і буде безпосередньо займатися вирішенням проблем бійців та членів їхніх сімей. Також передбачається створення територіальних підрозділів міністерства у кожній області», — розповідає народний депутат України Ірина Констанкевич.
Оздоровлення: компенсація за невикористану путівку — кількасот гривень
«Друга проблема — оздоровлення учасників АТО. У санаторії хлопці їздять дуже мало, — говорить заступник голови громадської організації «Побратим» Валентин Мельник. — У цьому році путівок у нашому районі взагалі ніхто не отримав, адже обласний бюджет заблокований. А в районі більше 300 учасників бойових дій».
Секретар Маневицької селищної ради Володимир Черчик, кадровий офіцер, який пройшов Іловайський котел, каже, що два роки поспіль путівку отримував. «Торік на санаторно-курортне лікування у «Лісовій пісні», що у Шацькому районі, мені виділили 6300 гривень. Путівка була розрахована на 18 днів. Відпочивав у літній сезон з дружиною та 10-річною донечкою. Путівку скоротили до 9 днів, за дитину доплачували окремо», — каже Володимир Васильович.
Ірина Констанкевич: «Немає слів, аби передати біль і тривоги цих людей. Ми робитимемо все, аби допомогти бійцям, членам їхніх сімей отримати можливість відчути підтримку держави і кожного з нас».
Якщо ж боєць не отримав можливості скористатися своїм правом на оздоровлення, держава виплачує мізерну компенсацію. Як повідомило Міністерство соцполітики України у відповіді на запит народного депутата від 23-го виборчого округу Ірини Констанкевич, «середня вартість путівки для виплати компенсації для осіб з інвалідністю внаслідок війни І та ІІ груп — 524 гривні, ІІІ група — 393 гривні».
«Середня вартість путівки обчислюється із розрахунку 35% розміру одного прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. На сьогодні цей показник — 1497 гривень, — пояснює нардеп. — Окрім того, така компенсація виплачується лише раз на два роки. Цілком очевидно, що цих коштів навіть на мінімальне оздоровлення не вистачить. Мною було скеровано запит до прем’єр-міністра України Володимира Гройсмана з пропозицією внести зміни до відповідних документів, передбачивши розрахунок суми компенсації за невикористану санаторно-курортну путівку в розмірі не менше мінімальної вартості такої путівки в санаторіях, з якими укладають договори структурні підрозділи органів виконавчої влади».
Міністерство соцполітики також повідомляє, що у 2018 році вдалося оздоровити 100% осіб з інвалідністю внаслідок війни, а учасників бойових дій — 38%, на що витратили 50,9 мільйона гривень держкоштів. На
2019-й на ці потреби передбачено 50,1 мільйона гривень. А показники щодо кількості оздоровлених членів сімей загиблих атовців за період 2017–2018 років дуже дивують. У своїй відповіді Мінсоцполітики зазначає, що ця категорія має право на оздоровлення у 4 спеціалізованих санаторіях, які належать до сфери управління міністерства. І от за два роки тут оздоровилося лише 6 (!) членів сімей загиблих учасників АТО.
Реабілітація: державні програми не розроблені
Парадоксально, але за п’ять років російсько-української війни у нашій країні й досі не розроблені стандарти психологічної допомоги ветеранам та членам їхніх сімей. «Повертаючись із війни, чимало хлопців замикаються в собі, намагаються самотужки справитися з пережитими подіями та випробуваннями, які пройшли у зоні бойових дій. Як не прикро, розради починають шукати в алкоголі. І ми не знаємо, чого очікувати від бійця, якщо його хтось спровокує на конфлікт, чи має він у цей момент при собі зброю, чи ні, і не можемо передбачити, як він себе може в такому стані повести. А психологічну допомогу можна отримати лише в Луцьку», — ділиться думками Валентин Мельник.
Головний лікар госпіталю ветеранів війни Тетяна Масікова розповідає, що в їхньому закладі працюють 2 психологи, які з початку війни надають допомогу бійцям. «Проводяться й індивідуальні бесіди, і групові заняття не лише з атовцями, а й членами їхніх сімей. У роботі використовуємо різні методи — піщану терапію, пет-терапію (коли в реабілітації допомагають домашні тварини), каніс-терапію, під час якої залучають сертифікованого пса-лабрадора. У проведенні останньої допомагають волонтери з громадської організації «Друг героя», — говорить Тетяна Олександрівна. — Наш психолог Руслан Ізмаїлов з атовцями працює дуже тісно. Ми завжди порушували питання, що психолог повинен бути там, де проживає боєць. На жаль, до такого ще далеко».
У 2015 році в Луцьку затвердили комплексну програму підтримки учасників АТО та членів їхніх сімей. Її ініціювала тоді ще голова депутатської групи «Новий Луцьк», заступник голови правління благодійного фонду «Фонд Ігоря Палиці — Новий Луцьк» Ірина Констанкевич. Одна з частин програми була присвячена саме питанню психологічної реабілітації бійців. Додамо, що Фонд Ігоря Палиці «Тільки разом» реалізовував 2 проекти, в рамках яких надавалася психологічна допомога бійцям АТО. Під час проекту «Зігрій душу» сотні військовослужбовців Волині пройшли реабілітацію в санаторно-курортних закладах та базах відпочинку, працюючи з психологами та психіатрами. А під час майже трирічного проекту «Психологічна допомога учасникам АТО та їхнім сім’ям» бійці та їхні близькі щомісячно відвідували заняття, які проводили психологи кафедри практичної психології та безпеки життєдіяльності СНУ ім. Лесі Українки.
Земля і житло: грошей — нема, ділянок — обмаль
Складна ситуація і в питанні забезпечення учасників бойових дій житлом та земельними ділянками під індивідуальне будівництво чи садівництво. «У 2018 році на житло ветеранам та сім’ям загиблих надали 393 мільйони гривень. А це надзвичайно мало. Адже черга військовослужбовців, які потребують покращення житлових умов, уже налічує більше 48 тисяч осіб, серед яких ветеранів АТО — 25 тисяч», — зауважує Ірина Мирославівна.
До слова, за останні два роки Міноборони побудувало тільки один 70-квартирний будинок у Кропивницькому. У деяких областях самотужки вирішувати це питання взялися органи місцевої влади. Так, у Луцьку діє Програма забезпечення житлом на умовах співфінансування за схемою «50% на 50%». Голова Волинської облради Ігор Палиця вважає, що розв’язання житлового питання можливе, якщо активно почати працювати із забудовниками, які могли б передбачати до 20% квартир у новобудовах для бійців.
Та коли у містах багатоповерхівки ще будують, то у сільській місцевості, у чотирьох районах 23-го виборчого округу, про це годі й мріяти. Заступник голови ГО «Побратим» Валентин Мельник каже, що у Камінь-Каширському районі 4 бійці отримали наділи під індивідуальне будівництво. «Але ми зіткнулися з проблемою виділення ділянок (2 га) під садівництво чи дачу. Міська рада не має земель під дачні масиви, адже це вже поза межами Каменя-Каширського, а значить у розпорядженні Держгеокадастру, — пояснює Валентин Іванович. — У нас 8 бійців вже 2,5 року намагаються отримати землі під садівництво чи дачі. Однак, документи у головному управлінні Держгеокадастру у Волинській області у нас не приймають, мовляв, не все вірно там зазначено. Наші ж проектувальники запевняють, що над нами просто знущаються. Врешті, ми втомилися оббивати пороги чиновницьких кабінетів і по допомогу звернулися до Ірини Констанкевич. Саме з її ініціативи подали на Держгеокадастр до суду, а юридичний захист у цьому питанні також забезпечується з її допомогою».
Зауважимо, що бійці АТО/ООС довго не могли знайти порозуміння вже тепер з екс-очільником головного управління Держгеокадастру у Волинській області Олесем Іващенком через ситуації, про які розповідає Валентин Мельник. А нещодавно Олесь Іващенко став героєм корупційного скандалу: вимагав від підприємця 20 тисяч доларів США неправомірної вигоди (це 552 тисячі гривень).
Звернення щодо вирішення земельних питань бійців до Держгеокадастру неодноразово скеровувала й Ірина Констанкевич. Також народний депутат зверталася до прем’єр-міністра і щодо передачі земель з державної у комунальну власність Прилісненській ОТГ. Вирішення цього питання блокувалося саме з подачі Іващенка. Секретар Маневицької селищної ради Володимир Черчик вважає, що нині проблема з отриманням земельних ділянок продовжує загострюватися, адже кількість учасників АТО/ООС збільшується. «Поблизу Маневичів вільних наділів немає. Ми могли б отримати 450 ділянок під забудову, на яких зараз росте ліс. Але потрібно розпорядження Кабміну про переведення державного лісового фонду в комунальну власність під забудову. Та земля — це одна справа, а для будівництва необхідні кошти», — каже Володимир Черчик.
«Під час засідання круглого столу з питань підтримки демобілізованих учасників АТО і членів їхніх сімей, а також родин загиблих Ківерцівського району, яке відбулося у березні, до мене звернулися демобілізовані бійці та їхні родини з проханням вирішити проблеми електрифікації житлових масивів, де вони є забудовниками. Учасники АТО вказують на свою неспроможність оплатити високу вартість підключення будинків до електричних мереж», — зауважує Ірина Констанкевич.
Народний обранець направила депутатський запит до Володимира Гройсмана, в якому вимагає розробити дієвий механізм зниження вартості робіт з електрифікації нових житлових масивів, де забудовниками є громадяни з числа демобілізованих учасників АТО і членів їхніх сімей, а також родин загиблих воїнів.
Соломія ДОБРОЛЮБОВА
