Полтавка створює об’ємні картини із насіння

Мисткиня в дитинстві навчалася в художній школі, захоплювалася малюванням. Але воно не стало її професією. Працювала декоратором при оформленні вітрин, на хлібозаводі. Займалася експортом зерна.

 — Там і почала знайомитися із сільським господарством, — ​згадує майстриня. — ​І перейнялася шаною і любов’ю до цієї галузі. Тоді ж і замислилася — ​як поєднати любов до села із творчістю. Шляхом експерименту стала робити картини із насіння, хоч і не знала, чи щось у мене вийде.

Одну картину жінка створює майже три тижні.

Жінка зізнається, що спочатку оточення не підтримувало її ідею. Рідні та друзі дивилися на неї з великим подивом, не розуміли, що вона хоче створити. Попри це, Ольга Вікторівна отримала патент на свої панно. Майстриня підготувала понад два десятки власних виставок. А якось на одну із них до галереї мистецтв завітали меценати. Побачивши її роботи, пообіцяли, що намагатимуться зробити так, щоб їх оцінило якомога більше людей. Один із них — ​Валерій Прядко, поїхав у Київ до Національного музею літератури України й оплатив організацію виставки. На неї запросив представників Національного реєстру рекордів. Вони й зафіксували її особисте досягнення — ​16 флорамозаїчних панно із насіння.

 Одну картину жінка створює майже три тижні. Найбільше часу йде на підготовку сировини. Це і кісточки звичних нам дерев: вишні, яблуні, аличі, а також сільськогосподарські культури — ​гарбуз, огірок, соняшник… Але не всяке ж насіння підходить для роботи. Тож перед тим, як приступити до неї, перебирає, відбраковує непридатне.

— ​Буває, що з 20 насінин залишається лише одна, — ​каже. — ​Використовую ті, що мають правильну форму. Запалі й покручені викидаю. Кісточки вручну шліфую напилком. Покриваю акриловими фарбами і розписую кілька разів для створення додаткового об’єму. Потім накладаю лак. І не один шар.

Роботи пані Ольги унікальні. Аналогів їм немає в Україні і світі. Від полотен інших авторів, які працюють із насінням плодів, сільськогосподарських культур, відрізняються тим, що вони об’ємні. Квіти, звірі, птиці на її картинах виглядають, як живі. Ось красень-півник присів відпочити. Око в нього випукле, а крило відстовбурчене. Здається, змахне ним і злетить з тину. Жінка розповідає, що окремі деталі кріпить у три яруси. Це створює ефект ще більшої об’ємності. Кісточки плодових дерев приклеює на деревноволокнисту плиту під кутом 30–45 градусів. Ескізи пані Ольга розробляє сама. Їх вимальовує творча уява мисткині. Нині на її рахунку — ​понад сотня картин у флорамозаїчному стилі. У колекції є і панно з насіння дерева гінкго білоби.

— Воно росте у дикому вигляді в Китаї та Японії, — ​розповідає Ольга Літус. — 35 таких дерев є і в Полтаві. Ви бачите птахів на моїх картинах. Це тому, що у східній філософії вони — ​символ духовності. Людина народжується двічі. Спочатку — ​у фізичній формі, а потім — ​духовно. І птахи також. Раніше з’являється яйце, а тоді — ​пташеня. А сова, яка є в моїх роботах, — ​символ мудрості.

Мисткиня мріє про власну майстерню та учнів, яким би змогла передати свою унікальну техніку і любов до прекрасного.

(За матеріалами полтавських ЗМІ).