«Отець Ілля випромінює на нас сонячне світло»
Так тепло відгукуються духовні діти про священика-монаха Іллю (Вишневського), який п'ять років трудиться над зведенням Свято-Миколаївського храму в Луцьку, опікується особливими дітками (із синдромом Дауна та аутизмом, глухонімими), керує дитячим табором «Стежина добра» і щодня, де б не був, подає приклад християнської любові
«Знаємо, що отець Ілля ніколи б не погодився, щоб ми його хвалили, але живучи однією громадою п'ять років, ми стільки добра в ньому побачили, що просто хочемо подякувати цьому смиренному батюшці за щоденні уроки милосердя й любові.
Родом він із Рівненщини, з простої селянської багатодітної сім'ї. Ще хлопчиком Володя потрапив у святая святих храму — вівтар, його покликав сільський священик. З того часу щиро служить Богові. В семінарії навчалися молодший брат і сестра, тітка і хрещена прийняли монаший постриг. Можливо, це надихнуло і Володю вступити в семінарію... Вчився він старанно ще й їздив на заробітки, щоб фінансово допомагати батькам, самостійно оплачувати навчання і проживання.
Коли з благословення владики Ніфонта 2006-го року розпочалося будівництво дитячого табору в селі Старосілля, він теж долучився, а паралельно готувався з підручниками та молитвою до екзаменів. Вступив у академію, щоб викладати в семінарії. В особистому виборі – сімейне життя чи чернецтво – довірився Господу і з часом схилився до ангельського сану, щоб служити Богові й ближнім.
Його знають. Його поважають і люблять. Не через гроші, зв'язки, обіцянки, а за простоту та любов, щирість та смирення.
Стільки обов'язків, здавалося б, не можливо потягти одній людині, але з Божою допомогою вже 10 років ієромонах Ілля – директор недільної школи при Свято-Покровському храмі в Луцьку, директор православного дитячого табору «Стежина добра» на Маневиччині, бере участь в організації масштабних заходів до Дня православної молоді, благодійних концертів на підтримку дітей-сиріт, влаштовує паломницькі поїздки, читає лекції православній молоді, батькам, є духівником глухонімих, очолює молодіжний відділ при єпархії... А головне – під його керівництвом будується храм, у якому він ще й звичайний робітник.
Його знають. Його поважають і люблять. Не через гроші, зв'язки, обіцянки, а за простоту та любов, щирість та смирення. Бо любить те, що робить. Майже все літо отець Ілля проводить у дитячому православному таборі на території Свято-Троїцького монастиря села Старосілля. У цьому мальовничому куточку щоліта буває близько 600 дітей з різних областей нашої України. З весни там триває підготовка, адже табір працює в чотири зміни. Окремо кілька разів на літо оздоровлюються люди з обмеженими можливостями, цьогоріч заїдуть вихованці Липлянської школи-інтернату. І думаєте, батюшка там тільки керує і відпочиває? Він косить траву, рубає дрова, заготовляє для дітей березовий сік і ще багато всього, бо має золоті руки. При цьому невтомний трудівник ніколи ні на що не скаржиться.
А найбільше сили й турбот отець Ілля вклав у будівництво Свято-Миколаївського храму в Луцьку. Цим він просто живе, і з Божою поміччю скільки перешкод за ці 5 років настоятельства подолав. Його стараннями збудований вагончик, який розмістили неподалік від постійного місця будівництва. Батюшка часто одягав старенький підрясник і не боявся йти до робочих і працювати нарівні. Це згуртувало парафіян. Разом носили цеглу, вичерпували воду, коли дощі заливали приміщення. Працювали і біля храму, і за територією, щоб скрізь було чисто. Стали однією великою родиною, яку самі ж назвали «Маленькою сім'єю Святого Миколая».
«Молитва творить чудеса» – каже він на проповідях. І люди переконуються у силі його молитви, адже в ній нема лукавства чи гордості, а тільки смирення. Хто знає цю людину, той підтвердить сказане. Кожен його день — повен справ, дзвінків з проханнями, подяками. Приємно просто бачити цю сонячну людину, приємно мати такого настоятеля, котрий на все, що трапляється в житті, говорить: «На все воля Божа». І як вітання у дитячому таборі, всюди лунає його: «Радуйтеся! Світло серед нас!» А для нас отець Ілля і є провідником Світла Божого.
З любов'ю – «Маленька сім'я Святого Миколая»»