«Ти вмієш бути добрим».
Злих дітей немає
Було у батька троє синів. Двоє розумних, а третій — дурний… Добре впізнаваний початок багатьох слов’янських казок, що демонструють у розвитку, як практичний розум у житті програє, якщо не підігрітий великодушністю і безкорисливістю. Але сьогоднішній мій роздум не про чесноти, а про розумних і дурного. Про упередження нас, батьків, яке заважає і нам, і дитині
Якщо малюк рухливий, у нього більше шансів здобути звання «шибайголови», «бешкетника», «того, в кого шкура горить» і навіть — «очеретяника». Коли ж у сім’ї — кілька дітей, активна на фоні спокійнішої видається смерчем. Таке було і в мене: другий хлопчик так поспішав пізнати світ, що починав не ходити, а бігати. Встигав стільки усього за день, що в нас, молодих батьків, уже не було сили розглядати його витівки як пізнання світу — довгі роки це скидалося на витончені капості. Як народилася і підросла доня, послужний список середнього збагатився войовничістю і агресивністю. Тепер їм 17 і 10 — і я досі вичитую у книжках, що ще можна робити зі взаємними образами. Першу помилку — що винен завжди старший — допомогло виправити звичайне спостереження за словесними «півнячими» боями обох. Спеціалісти зі спілкування з дітьми Адель Фабер і Елейн Мазліш теж радять передусім побороти в собі упередження, що у сутичках братів і сестер є нападник і жертва. Мова про мислительний ярлик: ми сприймаємо дітей не такими, якими вони є, а якими вирішили їх бачити. Зазвичай старший відповідає за усе погане, а менший — страждалець, що ледь–ледь захищається. Таке клеймо (його має більшість батьків) заважає дітям почати змінюватися. Певно, не знають, як це робити, і не мають мотивації — підтримки батьків. Наприклад, у своїй сім’ї я не одразу помітила, що дочка користується тим, що отримає гарантований захист дорослих. Отож відмовляємося від поділу на винен–невинен і вимагаємо інакшої поведінки особливими звертаннями.
Не варто казати: «Чому ти такий злий і недобрий?! Звідки ти взявся такий жорстокий?» Натомість має прозвучати щось таке: «Ти прекрасно вмієш бути хорошим! Використай свої здібності!»
Не варто казати: «Чому ти такий злий і недобрий?! Звідки ти взявся такий жорстокий?» Натомість має прозвучати щось таке: «Ти прекрасно вмієш бути хорошим! Використай свої здібності!» Буває, дитина на себе каже, що знає, що вона зла. Тоді заперечуємо: «Ти вмієш бути добрим» Якщо бійка — не кидаємося з докорами на нападника, а співчуваємо постраждалому: «Тобі, певно, боляче? Мій син має навчитися виражати свої почуття словами, а не кулаками!» Ці слова мають допомогти дітям побачити себе в новому світлі, зрозуміти про інші способи впливу. Очевидно, що мирні дороги прокладаються так само довго, як і якісні асфальтові. Ось це твердження Фабер і Мазліш заслуговує, як на мене, обмірковування: «Коли діти дорослішають, вони експериментують і чинять по–дурному, жорстоко стосовно одне одного. Але це не означає, що вони безумні і жорстокі». Мабуть, клубок із добрих рис важче намотується, аніж інший, але з часом він точно більшає. Нещодавно у мене був момент приємного здивування, коли почула, як старший син повертає мої давні слова сестрі про те, що ми не піднімаємо руку одне на одного…
Традиційно пропоную дописати чи переписати спірні моменти, якщо хочете висловитися. Користайтеся поштовою адресою редакції чи електронною: [email protected] або ж [email protected].
Оксана КОВАЛЕНКО,
мама
